Часта помилка початківців з мережевими запитами - ігнорування процесу завантаження та відсутність обробки помилок.

В чому суть. Поки ви розробляєте веб сторінку, у вас все добре. Сервер у вас десь поруч, не навантажений, всі запити проходять майже миттєво і завжди успішно.

На проді ситуація геть інша. Ваш клієнт може бути в іншій країні, а сервер буде завантажений, або просто недоступний з різних причин. В результаті - користувач тицяє кнопку, а нічого не відбувається. За кулісами запит то пішов, але користувач про це не знає. І тицяє ще раз. А потім іще... Це погано, і на щастя зараз майже всі відображають індикацію завантаження.

Але є але - часто забувають про обробку помилок. В результаті - користувач бачить вічний лоадер та заблокований UI. А перезавантажити сторінку - втратити форму яку користувач заповнював декільки хвилин. Або, якщо все зовсім погано, корзину яку він набирав... Щастя це не додає.

Другий момент - загальний loader який блокує геть весь екран, хоча заблокувати потрібно, наприклад, лише кнопку submit, або якийсь конкретний віджет. Звісно, нам так простіше - але, заблоковано має бути лише мінімально необхідна частина UI. Це дозволить продовжити роботу зі сторінкою поки користувач чекає на результат.

Тому, коли ви проектуєте щось з мережевими запитами - починайте з помилок. Замість fetch зробіть throw і подивіться як реагує ваш UI. І чи ок вам така реакція. Сповільніть інтернет через Google Developer Tools і вам одразу стане зрозуміло що не так.