Якщо коротко - то за їх функціоналом, так щоб при погляді на код ви могли назвати одну і лише одну задачу яку виконує цей код.
Якщо компонент або клас або функція робить декілька речей одразу - вони кандидати для декомпозиції.
Наприклад нам потрібно відобразити список втрат русні за всі роки. Для цього нам потрібно - завантажити дані, обробити потенційну помилку, зберегти дані в стейт, відмалювати дані, відмалювати помилку, відмалювати індикатор завантаження.
Все це можна покласти в один компонент, але краще розділити код на окремі частини:
1. Код що вантажить дані. Зазвичай це код навколо fetch, він не залежить від #React - його зручно тримати окремо
2. Код який зберігає дані в стейт. Це можна тримати в компоненті, а можна викинути в окремий кастомний хук
3. Компонент що відображає результат. Відображення даних краще відділяти від їх завантаження, так код компонента вьюшки буде простішим
4. Компоненти що відображають помилку та завантаження - вони мінімально залежать від батьківського компоненту і можливо ви їх навіть використаєте повторно.
В результаті ми отримаємо один батьківський компонент, який займається композицією, і декілька дрібних підкомпонентів кожен з який займається однією єдиною задачею:
export function DemoApp() {
const { casualties } = useCasualtiesData();
const { status } = casualties;
return (
<main>
<H1>Втрати русні</H1>
<p>
{status === "loading" && <LoadingIndicator />}
{status === "failed" && <LoadingError />}
{status === "ok" && <CasualtiesView casualties={casualties.data} />}
</p>
</main>
);
}Підхід рекурсивний, допоки не дійдете до бажаного результату.
Раджу спробувати!
@reactbeginners