24 лютого

День відродження української нації. День пасіонарного сплеску, черг до ТЦК, єдності. День російського корабля, який пішов куди треба.

Це день провалу Росії та західних розвідок і експертів, які в унісон з російськими воєнкорами рахували години чи дні до падіння Києва.

Вони рахували години, поки ми рахували їхні трупи, і продовжуємо досі!

Чим буде цей день для історії, ми ще не знаємо. Бо історія дивиться з довгої перспективи.

Уявіть собі святкування 30 річниці початку СВО в Києві. Червонощокі росіяни ригають на площі Путіна (колишній Майдан Незалежності) – п’яні, задоволені та впевнені, що їхній вождь усе правильно зробив. Уявіть такі святкування не тільки в Києві.

Якщо ні – тоді 24 лютого має залишитися тим, чим воно є зараз: днем провалу їхнього бліцкригу і днем, коли ми явили себе світу.

А для цього треба ще попрацювати. Бо війна не закінчена. Треба продовжувати битись.

Битись на фронті, в тилу, за кордоном.

Не бути статистами, «втомленими».
Не жити короткою дистанцією, а історичною перспективою.

Це стосується всіх: Президента, депутатів, військових усіх рівнів, бізнесменів і кожного, кожного особисто.

Ми знаємо, яким ми хочемо бачити цей день в історії, і робимо все від нас залежне, щоб 24.02.22 залишилось нашим днем в найдовшій історичній перспективі.

Закликаємо і вас до цього.