Сьогодні згадайте всіх.

Не абстрактних «героїв». Не статистику. Не цифри у зведеннях.
Згадайте всіх, кого ви знали особисто.
Друзів. Побратимів. Знайомих. Сусідів. Колег. Тих, із ким колись сиділи за одним столом, сміялися, сперечалися, сварилися.
Згадайте кожного, хто загинув за ці дванадцять років війни.
Згадайте, якими вони були.
І згадайте, заради чого вони пішли.

І згадуйте їх кожного разу:
Коли вам страшно зробити складний вибір.
Коли здається, що вже нічого не змінити.
Коли хочеться відступити.
Коли хочеться поставити власний комфорт вище за спільне благо.
Коли хочеться сказати: «Мене це більше не стосується».
Коли ви так втомились, що хочете миру за будь-яку ціну.

Згадуйте їх.
Поіменно.
Не «наших загиблих».
Кожного.
Нехай пам'ять про них буде не лише жалобою.
Нехай вона буде вашою молитвою.
Вашою мантрою.
Вашою совістю.