Привіт, мій щоденнику...

Не можна навчитися, якщо віриш.

Я займаюсь навчанням, та аналізую те, як вчаться студенти, а це постійно нові сотні людей.

Один з аспектів, який мене цікавить, це віра. На щастя, серед моїх студентів, таких не багато, але достатньо, щоб помітити. То про що мова?

Наведу яскравий приклад. Уявіть, що коли ви починали свій шлях у тестування, вас навчили, що sanity testing перекладається, як "санітарне тестування" і ви звикли до цього. Але викладач каже вам, що "санітарне" це "sanitary", і воно не є синонімом до "sanity". Далі йде пояснення, чому слово sanity має сенс для sanity testing та як саме.

Але для вас це ламає вашу внутрішню ідентифікацію, якщо хочете. Ви роками думали, що це саме "санітарне" тестування, у вашій голові навіть були логічні (як вам здавалося) пояснення, чому саме це слово має сенс.

ВИ НЕ ХОЧЕТЕ БУТИ НЕПРАВИМИ

А в результаті пручаєтеся отримати нові знання. Бо скажу вам "по секрету", різниця тут є, й знання саме про sanity підвищує вашу кваліфікацію та розширює кругозір тестувальника.

А тепер уявіть, що ви мідл чи сеньйор та встигли вчити інших цьому "санітарному" тестуванню. Все. У 90% ви ніколи не визнаєте, що термін не є коректним, ба більше — будете захищати саме його, щоб зберегти авторитет.

Таким чином у нас в тестуванні існує ціла низка неправильних термінів, їх визначень та як наслідок — не коректних (не ефективних) підходів.

Ми, тестувальники, так часто сумніваємося у тому, що "фіча працює" й випробовуємо її купою дивних сценаріїв, але цей самий метод вже не працює для власних "фіч" — навичок та знань.

Але конструктивні сумніви у власних знаннях є ключем до їх еволюції та розвитку.