Привіт, мій щоденнику...

Найгірше, що сталося у навчанні тестування — це бездумний переказ однакової інформації крізь вже десятиріччя.

Наприклад, принципи тестування, які давно стали своєрідною притчею во язицех. Про що вони?

Варто лише запитати на співбесіді, про що вони та навіщо і побачимо, як кандидат збентежиться, бо відповіді на ці питання зазвичай не пропонують. Лише самі описи принципів.

Ну гаразд, залишимо поки ці питання осторонь. Як зазвичай сприймають принципи тестування? Як щось, що описує скоріше "природу речей", особливість програмного забезпечення з погляду пошуку багів. Ще один популярний погляд — як виправдання пропущених багів. Коли я вперше зіткнувся з таким баченням, я подумав, що це виняток з правила, не хотів вірити у популярність такої інтерпретації. Але потім зустрічав її знову і знову.

А тепер уявимо, як формується новачок з таким баченням.

То чим є ці принципи? Вони для формування "світогляду тестувальника" та про підходи до тестування. Це така собі "філософія" або "ідеологія" початкового рівня, яка на старті може допомогти перемкнути режим мозку на правильний — дослідницький та з урахуванням специфіки розробки ПЗ.

Натомість їх просто завчають. І пояснити, навіщо — дуже часто не можуть. Це значить, що мозок так і не був "поставлений" правильно й тестувальник ризикує користуватися побутовою логікою в роботі, а така логіка не має бути основним інструментом, лише допоміжним.

Але принципи тестування й далі "тягають" з курсу в курс, з сайту в сайт без пояснень. Як щось, що треба завчити для співбесіди виключно. Сумно, Маємо переосмислити.