Привіт, мій щоденнику...

Що я думаю, як критик «ШІ»? Не що він якийсь «поганий» та не що його треба боятися, чи принципово не використовувати.

Я думаю, що потрібно його вивчати. Але не у вульгарному значенні, яке зараз є дуже поширеним у соцмережах. Йдеться не про «навчитися користуватися інструментом», яких безліч, о ні.

Йдеться про вивчення того, як цей «ШІ» працює. Це не обов'язково одразу дасть вам інструкцію «як зробити оце та оте». Ні, це знання іншого порядку. Вони пояснюють, ЧОМУ ваш "ШІ"-інструмент працює так чи інакше. Чому він схильний до галюцинацій та як цьому запобігти.

Не вчити, де та чим змастити, щоб не скрипіло, а вчити, чому такі механізми взагалі скриплять. Можливо, справа в матеріялі або умовах використання. Можливо у силі. що прикладається до механізму.

Змастити — це тимчасове екстрене рішення. Звісно, якщо не йдеться про мастило як технологічну умову роботи (ремарка для нудіїв).

А отже, критикую я не «ШІ» як такий, а те, коли продають мастило замість знань про механізм.

І ось вам «майбутнє від Олекси»: не той буде «на коні» у майбутньому, хто знає види мастила. Майбутнє за тими, хто знає, чому скрипить. І вже усвідомлено вирішить, чи то достатньо мастила, чи потрібні інші дії для потрібного результату. Або навіть, що потрібен інший механізм.

Однак, це не знання "як написати промпт", ось у чому справа. Це знання технології, як такої. А це вже доволі інженерна історія. З іншого боку — хіба це не до біса цікаво?