Привіт, мій щоденнику...

Дуже популярною помилкою у навчанні тестування, а потім і у роботі є не розуміння різниці між суттю та формою. Яскравий приклад тут — чек лист. Його лаконічна форма не є його суттю, хоча й майже завжди є формою чек листа.

Якщо ми просто скоротили тест кейс до одного пункту чи рядка у таблиці, наш тест кейс не перестав бути тест кейсом, не перетворився на чек лист. Чому? Бо ми змінили форму, але не суть.

У статті на DOU розглядається це питання, але традиційно — з зазначеною помилкою.

Я залишив розгорнутий коментар до цієї статті.

Головне:

- чек лист не описує перевірку та з нього не випливає очікуваного результату, бо пункт чек листа описує групу перевірок, конкретний список яких та відповідні очікувані результати залишаються на розсуд досвідченого тестувальника.

- тест кейс же є буквально тестовим випадком, доволі конкретним, за яким стоять кроки (навіть якщо вони не описані детально) та очікуваний результат (навіть якщо він не формалізований письмово).

Тобто, "Перевірити автентифікацію" є пунктом чек листа, а "Перевірити, що валідні логін та пароль дозволяють увійти" є тест кейсом. Останній може виглядати навіть як "Перевірити валідні логін+пароль" — форма схожа на чек лист, але суть залишилося як у тест кейса.

В цьому сенсі наявність описаних кроків є також формою тест кейса, але не його суттю. І нехай нікого не бентежить, що у чек листа кроків взагалі ніколи не буває. Тут не працює логіка "якщо у чек листа не буває кроків, то їх відсутність завжди вказує на чек лист". Ні.

Просто існують тест кейси різного рівня деталізації.

Чому тут не дихотомія (або-або) з кроками? Бо протиставлення тест кейсів та чек листів — штучне, і саме воно заважає правильно сприймати ці дві сутності. Викиньте дихотомію, не протиставляйте їх, й вам стане простіше.