Привіт, мій щоденнику...

Ось тест на адекватність згенерованого «ШІ» коду. Він полягає у питанні: «Чи дозволили б ви, що хоча б частину ПЗ, що керує вашим серцевим стимулятором, написав би "ШІ"?». Чи готові ми віддати створення такого коду «ШІ», чи вважатимемо надійнішим код та алгоритм, який первинно виник в голові людини та далі пройшов всі етапи перевірки якості, які також керовані людиною? З відповідальністю, що цілком лежить на людях, що були залучені у процес?

Цей тест не має на меті переконати, що ми повинні негайно припинити генерувати код за допомогою «ШІ». Він пропонує тверезий погляд на якість коду та всього програмного забезпечення.

Варто сказати, що це призведе нас до підходу, який ми вже використовуємо в роботі. Адже ми постійно йдемо на компроміси перед релізом та допускаємо певну кількість ймовірних багів. Ми оцінюємо ризики й вони увесь час різні в різні періоди життя продукту. Різні для різних продуктів.

Отже, я не пропоную нічого нового. Це гарний підхід, який довів свою ефективність. Це коли ми давали частину роботи фахівцям одного рівня, а іншу частину — фахівцям іншого. Тобто йдеться про правильний процес розробки. А отже, при використанні «ШІ» нам варто так само оцінити ризики та не боятися прийти до того, що певну роботу ми ніяк не можемо віддати йому. Принаймні на даний час.

А питання про код для серцевого стимулятора допоможе тверезо дивитися на якість та знаходити правильний баланс у використання «ШІ»-інструментів.

Пригадаємо часи, коли розробники з Індії масово закидували нас своїм кодом. Його було багато, частина з нього працювала добре, але велика частина — ні. Вони брали кількістю, не якістю. А ще низькою ціною. Нічого не нагадує? Адже ми й раніше просто повертали поганий код до колеги з Індії й він переписував його ще і ще, поки код не проходив рев'ю. А тепер нічого не нагадує?

Звісно, таке порівняння доволі грубе і не претендує на наукову суворість. Але воно непогано підкреслює певні принципи взаємодії з генераторами коду.