Привіт, мій щоденнику.
Така рефлексія.

Коли я започаткував конференцію з якості та тестування "Бетельгейзе", я думав, що це логічно, бо я тестувальник. Через рік вона стала найбільшою в Україні онлайн конференцію в цій галузі.

Не одразу я зрозумів, що тут цікавий симбіоз вийшов. Річ у тім, що кілька років тому я активно працював у соціяльній галузі та в рамках ГО роками робив дуже великий фестиваль "День Музики у Харкові". В певний момент він став найбільшим музичним фестивалем в Україні, що відбувається просто на вулицях міста. А потім ми привезли його ще й у Краматорськ, Покровськ та Костянтинівку...

Я спеціяльно відшукав старі відео. Вони на зображеннях до допису. Якісь просто шалені цифри!

Коли мені погано (що буває частіше, ніж може здаватися), я пригадую такі досягнення й вони вселяють в мене позитивний дух та силу продовжувати. У депресивному стані я думаю, що "Бетельгейзе" не дотягує, що треба ще краще, ідеальніше, чіткіше. А у позитивному стані я думаю, що День Музики був настільки більшою подією, що переживати за (поки що) значно меншу "Бетельгейзе" зовсім не варто, і що вона доволі якісно та з душею зроблена.

Ось таке одкровення.