📖 Ден Абнетт «Warhammer 40,000. Магос»
📚 Видавництво: Varvar Publishing

«Єретикус» так сподобався та заінтригував, що відкладати читання «Магос» надовго не хотілося. Уся попередня трилогія Айзенгорна мені сподобалася, але четверта книга, що окрім самого роману містить ще 12 оповідань, вразила ще більше 🖤.

По-перше, «Магос» доповнює усе розказане, розширюючи всесвіт, заповнюючи прогалини між різними частинами цієї та пов'язаних трилогій та продовжуючи історію.

По-друге, ці книги дуже кінематографічні. Читання цілком занурює у світ, дозволяючи "відчути" персонажів і "прожити" їхні пригоди разом з ними.

По-третє, світ Warhammer 40,000 — похмурий, жорстокий, несправедливий та моторошний. Він лякає, але й причаровує водночас. І він дуже багатогранний. Хочеться дізнаватися про нього все більше й більше, особливо про найтемніші його закутки. «Магос» впорався з цим якнайкраще.

На відміну від романів, оповідання не мають спільного головного персонажа. Такими в різні моменти виступають: видобувач спогадів, котрий намагається з'ясувати як здолати згубну пошесть; старий магістр, котрий прийшов з розкаянням до інквізиції; колишній напарник та найкращий друг Айзенгорна на самому початку кар'єри як допитувача; магос біологіс, котрий вляпувався у небезпечні пригоди обираючи кожен хибний напрямок долі; колишній допитувач Айзенгорна, Рейвенор; юна псикарка, тощо.

В деяких оповіданнях Ґреґор Айзенгорн не згадується взагалі, а в інших ми бачимо його і в ролі ще молодого допитувача, і під час однієї з перших його самостійних справ, і поміж подіями основної трилогії, і, звісно ж, після неї. Усі оповідання, усі їхні персонажі і події зводяться врешті до кульмінації в самому романі «Магос».

В книзі розповідається про зламані долі, тіла і психіку. Про кинутих напризволяще ветеранів безконечних воєн. Про наслідки діяння чумного демона. Про жорстоке полювання на людей зеленошкірих орків з іншого світу та збоченців-людей. Про наслідки згубної пошесті і про лихі діяння Руйнівних Сил. Про таємниці, сховані за закритими дверима прихистку для божевільних та за стінами школи-сиротинця. Про смертельні побічні ефекти мистецтва. Про благочинність як прикриття для злодіянь та про погані методи заради благих цілей…

Оповідання моторошні, сповнені безнадії, страждань, божевілля. І вони дуже атмосферні та драматичні. Горор, містика, наукова фантастика, трилер, детектив — тексти на будь-який смак. В одному з них, наприклад, ми маємо ненадійного оповідача в похмурому, депресивному, сповненому безвиході та фаталізму нуарному детективі. А сам «Магос» зловісний, гнітючий і жаский.

В книзі ми бачимо Айзенгорна в різні часи на різних етапах його кар'єри. Бачимо яким він був, що і кого втратив, чого досяг і чим заради цього пожертвував. І яким став. Зломлений, на межі, одержимий. Людина, яка переступила межу розумного, щоб досягти мети. Єретик. Діаболус екстреміс… але все ще борець з Хаосом, все ще вірний слуга Імператора…

І це знову не кінець історії інквізитора… Питання не закриті: чим закінчиться історія Айзенгорна і що там з Херуваелем? Додалось ще одне питання: що це за Король у Жовтому? (Чемберса читала, цікаво як тут все обіграли). Словом, видайте ще трилогії Рейвенора та Беквін, please 🥺.