На словах більшість компаній хоче мати автономні команди, які самостійно досягають погоджених цілей і організовують свою роботу.

В реальності компанії хочуть моніторити індивідуально кожного і знати, чим людина займалася в середу з 16 до 17.

Парадокс полягає в тому, що наноконтроль та моніторинг ставить людей в дитячу позицію і відправляє їх в регресивні моделі поведінки та безвідповідальність. Це несумісно з ініціативою, творчістю та самостійністю. Але дуже добре сумісно з параноєю та вигоранням менеджерів, які намагаються все контролювати.

ЗАМКНУТЕ КОЛО: наноконтроль - дитяча позиція та безвідповідальність - підтвердження, що цим людям довіряти не можна - ще більший наноконтроль.

В трейдінгу, де емоції та неврози в реальному часі відображаються на профіті, кажуть: Ви хочете бути праві, чи ви хочете заробляти гроші?

Менеджери часто хочуть бути праві (отримати підтвердження своєї картини світу, яка формувалася з дитинства з усіма травмами та копінгами), замість того щоб заробляти гроші для компанії (і прогресувати в своєму розвитку замість вигорання).

Ауч.

Дуже проста думка, і дуже складна для реалізації, оскільки зачіпає особисту біографію. Жодні фреймворки і консультанти тут не допоможуть. Почати потрібно з своєї поведінки.