Чи часто вам буває нудно?

Чому нам нудно? Найпростіша відповідь — нам нецікаво — є насправді досить глибокою і вказує на еволюційні механізми.

Цікавість, інтерес — це одна з базових емоцій. Вона звертає нашу увагу на ті обʼєкти (ситуації, предмети, людей) середовища, які актуальні для наших цілей та потреб. Мозок постійно обробляє на фоні величезну кількість сигналів і співвідносить з усім нашим попереднім досвідом, в першу чергу із знанням того, що ми можемо використати для досягнення бажаного.

Тож, коли нам нецікаво — значить тут нам ловити нема чого ) Психіка видає нагору готовий сигнал - тут ми не розвиваємось, тут немає інформації, ресурсів, звʼязків, які нам потрібні. Важливий момент: виходячи з того, що нам відомо і що ми вміємо. Якщо ми не маємо досвіду або розуміння, як просунутись до реалізації своїх планів в поточній ситуації, інтересу не буде. Тому часто після навчання або якісних коучінгових сесій в людини ніби відкриваються очі і вона бачить скільки всього цікавого для себе та організації вона насправді може робити. Зовні нічого не змінилося, просто додалося знань.

Тож, кілька складових для інтересу (який сигналізує про корисність для наших потреб та цілей):
1. Наявність поставлених цілей
2. Володіння знаннями, як обʼєкти в поточній ситуації можуть бути використані (рецепти)
3. Наявність енергії (для подальшої реалізації рецептів).

Коли цього немає - нам нудно. Коли ми “їмо” не своє - ми відчуваємо відразу.

Цікаво, що в українській мові нудьга співзвучна з нудотою. Антропологічно нас нудить, ми відчуваємо відразу, коли те що ми “Їмо” (буквально або метафорично) не є їстівним, є токсичним для нас. Якщо спрацювала відраза як захисний механізм - ми це “виплюнули” (їжу, людину, місце, ситуацію, контент). Якщо ж ми все таки почали це їсти, нас потім буде нудити (“щось не те зʼїли, отруїлися”). Далі ми це запамʼятовуємо і відчуваємо вже відразу в майбутньому в аналогічних ситуаціях.

На жаль чи на щастя, людина це дуже складна система, і ми часто готові йти на компроміси, “терпіти” заради користі. Ми можемо їсти гіркі ліки (які хочеться виплюнути), ми робимо домашні завдання в школі (навіть якщо хочеться гуляти) і ми живемо попри душевний біль після втрат. Тим не менш, цей механізм часто переноситься на ті речі, які ми як дорослі люди із свободою волі терпіти не зобовʼязані. Ми терпимо токсичних людей, отруйні організації та фастфуд контент що зʼїдає нашу увагу і енергію.

Що таке ЕКЗИСТЕНЦІЙНА НУДЬГА?

Механізм той же, але масштаб максимальний. Ми щось не те робимо із своїм життям, і вмикається таке екзистенційне самоусунення. Ми на автоматі щось там робимо, але нам не цікаво. Не будемо ідеалізувати - нам всім потрібно щось їсти і купувати приємні речі, нам потрібно взаємодіяти з іншими представниками соціуму (навіть не супер приємними), є великі шматки ніби не дуже цікавих речей (як дорога в офіс і назад чи шопінг).

Тим не менш, глобально підсвідомість нам каже: тут щось не так, це не цікаво, я сюди вмикатися і витрачати енергію не буду. На рівні свідомості нам може бракувати усвідомлення, ми продовжуємо грати в ігри (Берн, привіт), ми обкладені захистами і боїмося щось змінити радикально в житті (бо там може бути складно та небезпечно, а тут вже якось призвичаїлися).

Нудьга це часто перший сигнал перед вигорянням та навіть легкою хандрою-депресією. Ми звикли рятуватися швидкими засобами: “нудно = потрібно розважитися”. Індустрія це розуміє і пропонує варіанти: кіно, концерти, театр, мистецтво, подорожі і тд. Є готові “рецепти” в цивілізації, як розважитися і відволіктися. Втім, якщо ми говоримо про глобальний масштаб, часто ми швидко повертаємося в попередній стан після цих заходів.

Саме тому сучасна людина не терпить тиші та самотності - там вона опиняється один на один із своїм життям. Але — телефон поряд: скролимо ролики, кличемо когось на каву, купуємо кудись квитки. До речі, в цьому величезна цінність роботи для людини — тут є сенси, нехай навіть готові та сконструйовані організацією. Втім, це хоч якась опора у вакуумі для багатьох.