ВИБОРИ - ЦЕ ТЕХНОЛОГІЯ. Так само як продакт менеджмент це оптимізація специфічних метрик в специфічних фаннелах, привʼязаних до бізнес-стратегії компанії, так само вибори - це робота з голосами та статистикою в конкретних географіях і поведінкових сегментах (давно не соцдем, давно).

Це не політична дискусія, не громадська дискусія. Це маркетинг. Ще 56 років тому (!) ця ідея була сформульована і зафіксована в настільній книзі політтехнологів The Selling of the President 1968.

У 1968 році президентська кампанія Річарда Ніксона показала Америці нову реальність: політиків почали “продавати” як масові продукти. Книга Джо Макгінніса "Продаж президента 1968" розкриває, як команда Ніксона створила революційний підхід до політичного маркетингу. Вперше кандидат у президенти перестав бути просто політиком — він став образом, ретельно спроектованим для екрана телевізора. Виграв той, зто краще виглядав в телевізорі - це вперше зрозуміли вже у 60-х.

Технології, які використовувалися, були схожі на РЕКЛАМУ СПОЖИВЧИХ ТОВАРІВ. Кампанія не просто транслювала меседжі; вона створювала образ "людини з народу", яким маніпулювали, щоб сподобатись виборцям. Кожен виступ Ніксона ретельно планувався, його слова і жести прописувалися так, щоб підсилити симпатії й уникнути гострих питань. Телебачення стало потужним інструментом, де контроль над іміджем виявився важливішим, ніж справжня особистість кандидата.

Це був переломний момент, що заклав основу сучасного політичного маркетингу: відтепер кампанії фокусувалися на створенні легко впізнаваних ОБРАЗІВ, а не на ідеях чи програмах. Політики почали діяти за правилами шоу-бізнесу, а виборчі стратегії перетворилися на добре сплановані медіа-кампанії.

Це було до соцмереж. Соцмережі вперше використались на повну демократами в кампанії Обами в 2008 (мені пощастило побувати в 2010 в Нью-Йорку на одній з перших в світі конференцій з маркетингу в соціальних мережах, де були технологи і з тієї кампанії).

Сьогодні у людини мас майже немає шансів свідомо обрати політичний курс чи команду.