Вчора відбулася подія, варта позачергового посту в каналі.

На пошту пресруму надіслала лист журналістка Сара Перез із TechCrunch. Вона посилалася на твіт з новиною Setapp і просила надіслати їй пресреліз новини. Наполегливо писала. На загальній пошті було 2 листа від неї, ще один в інбоксі у колеги.
We did not receive your press release -- please send! — писала журналістка.

В цей час колега вела переписку з іншим журналістом TechCrunch, і саме з ним була домовленість про публікацію, тож пресреліз був, але у колеги Сари з ТechCrunch.

Ця історія наштовхнула на висновки про журналістів:

1. все ще користуються Twitter (X)

2. все ще читають і чекають пресрелізи

3. шукають пошту пресофісу, і варто зробити так, щоб адресу було легко знайти на сайті

4. цінують прозорість та чесність. Довелося пояснити і Сарі, і колезі, що пресреліз надіслано обом після того, як Сара звернулася до PR команди.

Здалося, що всі залишилися задоволеними, і конкуренцію за новину не помітили. Обіцяли наче 2 історії на ТС. Перша була опублікована вчора.

5. Вийшла синергія PESO каналів, коли спочатку новина була у твіті, на який, ймовірно, зреагувала журналістка у соц мережах, а потім новина розлетілася інтернетами (на Reddit 123 коменти у новини), і журналістка TC не змогла пройти повз.

6. І головний висновок — правила пітчингу можуть не працювати, коли є сильний інфопривід. Тобто ТС був готовий не першим, не ексклюзивно опублікувати новину навіть після того, як про неї писали в Твітері та в інших соц мережах, та яку авторці публікації ніхто не пітчів за пару тижнів.

PS Я знайшла переписку, що я починала пітчити Сару ще у 2014 році, і жодного разу вона не відповіла. Ви тільки уявіть, що 9 років листи залишилася без уваги, а потім вона сама написала: «Де пресреліз?»


#media_relations #pitching