Здоров! Тебе турбує один з десятків каналів з дна твого списку чатів)
Сьогодні виповняється чотири роки моменту першого посту на каналі, і, хоча ми нічого не постили вже більше року, адмін не любить відкритих фіналів, а отже виявив бажання написати невеличкий епілог.

Полімем, або ж Проект "Мемасня" для мене був яскравим особистим проектом, яким я хворів найкращі роки свого життя. Для мене стрічка мемів цього каналу - хронологія почуттів, які переповнювали мене на бакалавраті, від п'яної свободи на першому курсі, до розчарування на другому-третьому та повної радіо-тиші на четвертому. Меми для нас були способом підтримки нашої групи на всіх її підйомах та падіннях, гарантом того, що нічиї почуття не залишаться непочутими. Мабуть саме через це кількість мемів впала на карантині, бо оффлайн-контенту майже не залишилось, а бажання клепати карикатури на йобнутих вчителів не було зовсім.

Вайб Полімему назавжди запам'ятався мені чаєм з другого поверху, перекуром після першої пари та пивом на арках по будь якому приводу. Словами не передати, як весело було приймати "замовлення" від однокурів, зітхати перед кожним постом та перевіряти лічильник підписників по десять разів на добу.