🗣 «Я не міг просто сидіти і чекати на повістку. Це не моє — у тилу ховатися».

Руслан «Рудік» — боєць 210 окремого штурмового полку. У цивільному житті займався суто мирною творчою справою: художнім різьбленням по дереву. Мобілізувався добровільно. Своє рішення Руслан пояснює просто: не бажав залишатися осторонь, поки інші воюють.

До підготовки «Рудік» поставився серйозно. За власними словами, «вбирав усе як губка». Після БЗВП воював на Сумщині та Покровському напрямку. Обстріли, робота в посадках, постійна небезпека — за плечима Руслана чималий бойовий досвід.

🗣 «Страх на початку, звісно, був. Але з часом навчився його долати».

Особливо «Рудік» запам’ятав один із мінометних обстрілів. Тоді розриви лягали зовсім поруч. Руслан каже, що в таких ситуаціях приходить розуміння — завдання необхідно виконати попри небезпеку. Руслан «Рудік» нагороджений медаллю «За поранення». Він вважає, що сила українців — у єдності та характері людей. Саме здатність триматися разом дозволяє не відступати перед труднощами.

🗣 «У нас нація сильна. Я думаю, в нас просто гени козацькі».

Україну майбутнього Руслан бачить сильною, єдиною та процвітаючою державою, у якій його сини житимуть під мирним небом. І заради цього сьогодні потрібно вистояти та подолати ворога.

Пишаємось побратимом!
У кожного своя історія. У всіх нас — спільна мета! 🇺🇦

Facebook | Instagram | Telegram | YouTube