Ці молоді хлопці з відкритими посмішками та живим вогнем в очах зовсім не схожі на пафосних героїв голлівудських бойовиків. Вони прості. Зустрівши їх у цивільному житті за чашкою кави, ви ніколи б не здогадалися, що вони побували в самому полум’ї війни. Кажуть, не всі герої носять плащі. І наші спецпризначенці — найкраще тому підтвердження.
💬 Це був наш перший бойовий вихід, — каже Єнот, боєць Хмельницького БПОП.
Без надриву, ніби звітує про чергове патрулювання.
Вони відбивали штурми під шквальним вогнем, змінювали позиції, коли навколо все горіло, і самі йшли у штурм у відповідь. До такого пекла неможливо підготуватися заздалегідь. Та воїни-поліцейські зробили максимум: виконали наказ і, головне, вийшли з цього диму без жодної втрати.
Десять днів без нормального сну. Іноді — без води. Постійна зміна обстановки, критичні ситуації, рішення на межі. Вони ставали саперами, штурмовиками, зв’язківцями — усім, чого вимагали обставини на полі бою. І не зламалися. Жодного разу. Бо в найтемніші хвилини їх рятували не бронежилети, а плече товариша та звичайний український гумор.
Уже після зйомок, коли камера вимкнулася, Сатана втомлено, але щиро посміхається:
💬 Вбивати ворога було легше, ніж давати вам інтерв’ю.
Це лише один епізод їхньої нової буденності. Ще вчора вони патрулювали мирні вулиці, оформлювали ДТП та допомагали цивільним. Сьогодні ж тримають фронт у самому пеклі війни, захищаючи Україну й доводячи, що український поліцейський — це насамперед воїн.