Боляче… Як же? У натовпі – куля у спину?
Серед веселих облич, хтось ховає пістоль…
Так непомітно, вдягнувши усмішку дити́нну,
Хтось, так підступно, виконує писану роль…

Болісно ранять уламки надії і віри,
Кинуті на, пошматовану болем, любов,
Слізьми стікають останки людської довіри,
Серед мільйонів очей хтось стрілятиме знов…

Небо тримає молитвою тата і мами,
Крила латає відновлена віра в життя,
Знов підіймаюсь, допоки мій день не розтане,
Йтиму, хай навіть крізь кулі, так хоче душа…