Pt. 2

Burial: Tunes 2011-2019 і для більшої точності цей прекрасний мікс https://youtu.be/286BRp1iDNs. Цей артист відомий аж ніяк не за ембіент, але його ембіента складова настільки важлива і смачна, що я не міг не включити його в цей перелік. Цей саунд розриває мене зсередини, він як крик у ночі туманного міста. Перша частина названого альбому дійсно ембіентна, однак далі біти беруть своє. Тому поряд я поставив лінк на дуже якісний ембіент мікс. Приємного 😶

Terry Riley: A Rainbow in Curved Air (1969) 🌈 — неймовірні та швидкі клавішні переливи, які наповнюють тебе світлом і мінливим теплом пригоди. Це залишається геніальним.
Також варто почути Terry Riley: Persian Surgery Dervishes (1972), який має більш розмазану і нашаровану густу атмосферу, однак так саме несе щось піднесене і мрійливе.

Fennesz: Endless Summer (2001) — киплячий, тріскучий і ламаний твір дуже приємних звуків та відлунь. Такі хвилі я люблю.

Biosphere: Substrata (1997) — глибокий, дуже добре зроблений саме ембіент, в ньому все поєднано ідеально і можна зустріти такі різні його пульсації як глибокий космічний гул, гітару, баси, навіть вокал, купу фонових звуків. Я буду повертатись ще не раз до цього норвежця.

The Caretaker: Everywhere at the End of Time (2016-19) 👍. Колись в гостях ми лягали з другом спати й він увімкнув останній трек з цього проекту перед сном (я знав що це, але саме це не слухав). І мені стало натурально страшно і тривожно. Концепція цього альбому стоїть вище музичної складової. І вона дуже сильна і багато в чому незбагненна. Я буду повертатись до нього не раз. Якщо перша частина, яка загалом повторює An Empty Bliss Beyond This World не потребувала якоїсь музичної експресії і майстерності Кірбі, то загальна робота колосальна, особливо коли дізнаєшся як довго людина займається подібним. Багато хто знає про цей проект з мемів та тіктоків, але чи пробували ви хоч раз заглибитись в нього і послухати деякі з більш ембіентних частин?

Takeo Suzuki: Ambient Buddhism Pt. 1 (2024). Я би хотів всунути сюди цього японця, який прям дуже продуктивно працює та живе музикою, але мені здається не отримує популярності на яку заслуговує. Цей твір трапився мені у 2024 році й був для мене одним з самих частіше вмикаємих ембіент релізів того року, яку часто вмикав під час пригод на природі ввечері чи вночі чи перед сном. Це дуже хороша штука.

Windy & Carl: Depths (1998) — сустейновий гул по якому приємно плисти, "music is like a corona of light surrounding an eclipsed pop song, as if they took the sound of their favorite artists on 4AD (Cocteau Twins, Slowdive) and blotted out everything but the frayed edges, where distortion and feedback reside". Бтв на альбомі навіть є дрім-поп пісня.

Iasos: Inter-Dimensional Music (1975) ❤️‍🔥 — дуже яскравий та світло-мрійливий нью-ейдж, який готовий віднести вас далеко звідси. Чим я буду іноді користуватись.

Klaus Schulze: Timewind (1975)/Irrlict (1972) — космічні хвилі ембіенту берлінської школи завжди будуть мене манити і це один з головних її композиторів, до речі також колишній учасник Tangerine Dream. Ранній дебютний альбом взагалі був записаний без синтезатора, на модифікованому електронному органі послуговуючись методам musique concrète, звучить більш дроново. Другий має більш "класичний" звук.

Oval: 94diskont (1995) — м'яка і геніальна глітч музика від німців.

Bing & Ruth - Tomorrow Was the Golden Age (2014) — він дуже щільний і акустичний, густо охоплює своїми переливами клавіш приємними для слуху.