Як Емоція впливатиме на наше сприйняття смерті? Чи буде смерть кінцем, чи ж вона стане переходом до іншого світу?
Чи зможемо ми використовувати Емоцію для спілкування з іншими формами життя, які не є людськими? Чи зможемо ми створити міжособистісні зв'язки з істотами, які мають зовсім інший досвід?
Яке майбутнє чекає на людство в цьому новому світі? Чи зможемо ми зберегти свою людську природу, чи ж ми станемо чимось зовсім іншим? перше питання- на мою думку , життя і смерть в цьому світі буде такою самою як і картини , які пишуть люди , за винятком того , що щоб їх побачити треба бути чимось схожим , або навіть вищим по рівню розвитку у цьому світі , мені здається , що такі речі як могила , чи памятники стануть також набагато більшим ,чим були , тому що поруч з ними ми зможемо відчути переживання яке було закладено не просто в певний період часу , а цілим життям , цілим спектром індивідуального переживання , цілим мікро всесвітом - обємно-просторовою картиною в своєму часі , яку щоб побачити звичайно треба бути поруч , мати розуміння про ту людину, і вміти контролювати Емоцію на неймовірному рівні . друге питання - так , про це я писав вище , можна ще сказати , що все ж таки складність діалогу залежить від нашої відмінності , інакше це буде діалог двох іноземців , які невміло використовують іншу але спільну мову , щоб хоча б щось зрозуміти. третє питання - думаю , скоріш за все людина зміниться і стане чимось іншим , але , так як ми перейняли риси від наших предків , так , можливо і вони переймуть щось, що буде нагадувати нам про людяність . але це не є погано , так як зміни ліпше стагнації , а також надіюсь , що ті "люди" будуть шанувати памятки , які їм залишать люди минулого.