У Києво-Печерській лаврі були люди, які добровільно замуровували себе під землею

Їх називали затворниками.

Вони заходили у маленьку печерну келію, після чого вхід могли закласти, залишивши лише невеликий отвір. Через нього передавали воду та їжу. А сам затворник міг роками не виходити назовні, майже ні з ким не спілкуватися, а іноді брав на себе ще й обітницю мовчання.

У християнській чернечій традиції це вважалося одним із найважчих духовних подвигів. Людина максимально відмовлялася від звичайного життя: комфорту, розмов, розваг. Увесь її світ зводився до молитви.

Для середньовічного монаха це спроба максимально наблизитися до Бога.

Деякі затворники проводили там роки, а окремі залишалися в печерах фактично до смерті.

У останньому відео показали, як виглядали ті келії - https://youtu.be/pLkveFOoiiE?si=hHLZNnmYpzn97hu3