Ознаки залежності включають непереборну тягу до речовини чи дії, втрату контролю над кількістю або часом, зростання толерантності (потребу в більшій дозі) та появу синдрому відміни (абстиненції) при припиненні. Страждають також соціальна та психологічна сфери життя людини.

Основна тема «Нескінченного Жарту» — залежності, розваги і надмірності. А одна з сюжетних ліній розповідає про медичного аташе, який отримав по пошті таємничу касету зі смайликом, почав її дивитись і не може відлипнути. А далі і всі, хто заходив у кімнату (включно з дружиною, проповідниками і поліцейськими), як у тій дитячій страшилці, де мама вночі чує крапання, йде у сусідню кімнату перевірити, що там, і не повертаються. Тоді сестра йде подивитись, і не повертається, тоді батько іде подивитись і не повертається. І коли я вже ледь не впісювалась від страху, бо уява намалювала мені червоні тельбухи, розкидані по кухні, автор розкривав, що вони намагались починити кран.

Так от. Іронічно, і я думаю, найбільша фішка цієї книги — вона написана так, що викликає залежність. На обкладинці має бути не око, а смайл. Я вам атвєчаю, що я не їм, майже не сплю, не працюю, а тільки читаю «Нескінченний жарт». Я прокинулась о 6 ранку після неглибокого напівсну, що розривали циркони, шляк би їх трафив, і ледь продертими очима втупилась в Нескінченний жарт, бо мені дуже сильно подобається. Я навіть прес після тренування відмовилась качати — буду з пузом зате щаслива зі своєю книгою. Хочу побудувати машину часу чисто, щоб розказати це Алісі з 2020 року і подивитись на її очі😅

У книги великий світ, купа персонажів, але написана вона фрагментарно, тому ти ніколи не знаєш, що чекає тебе в наступному розділі: продовження арки головних героїв, дуже смішна історія першого трошечки романтичного досвіду Маріо з 200-кілограмовою тенісісткою або, звідки це нахуй, про стадо диких хомʼяків, що походило від Ворд і Джун, яких випустив на волю хлопчик із Вотертауна👀❤️