Сподіваюсь, ви сумували за рубрикою «будні книжкового клуба, який я піддаю тортурам своєю дивною літературою»!

Тільки всі відійшли від 14 розділу «Світу очима Ґарпа» (а деякі і від 11, і від 15), як у нас намалювався новий претендент на звання найогиднішої книги року. Дівчата в шоці, а я кайфую і гуглю синоніми до слів «запустіння» і «розкладання» і дивних міфологічних створінь «імбунче» і «чончон». Уже встигла вибачитись перед усіма, кого можливо травмує ця книга, тому совість мене вже не гризе😁 Не дарма це був мій головний книжковий план на рік! Я відчувала, що це абсолютно моя книга💜