Мабуть, погоджуся з частиною твоєї критики. Я почув, що саме тебе зачепило, і, напевно, справді іноді формулюю свої думки надто категорично. Можливо, зі сторони це дійсно може створювати враження, ніби я намагаюся виступати в ролі якогось морального авторитета або визначати за інших, що правильно, а що неправильно.
Але хочу пояснити один важливий момент. Я взагалі-то ніколи не думав, що говорю як оракул якийсь що моя думка і є остаточна правда. Коли я пишу про відповідальність, справедливість, поведінку чи якісь моральні принципи, я в першу чергу відношу ці речі і до себе самого. Якщо я говорю, що людина повинна бути відповідальною за свої вчинки я вважаю, що це стосується і мене. Якщо говорю про необхідність бути послідовним у своїх принципах це вимога не тільки до інших, а й до мене. Я не хочу будувати позицію за принципом «для інших одні правила, а для мене інші».
Звичайно, я можу помилятися у своїх оцінках, можу десь бути занадто категоричним, можу не врахувати якийсь контекст або просто неправильно зрозуміти ситуацію. І саме тому я не вважаю, що моя позиція автоматично стає правильною лише тому, що я її висловив. Для мене нормально, коли її критикують, ставлять під сумнів або навіть повністю з нею не погоджуються.
Щодо того, що я іноді говорю «ми», «суспільство», «Долина повинна» тощо тут теж погоджуся, що треба розрізняти ситуації. Коли я висловлюю власну думку, я стараюся говорити саме від себе: «я вважаю», «на мою думку», «я думаю» і так далі. А коли я виступаю в парламенті, представляю певну політичну силу, групу людей або інтереси певної кількості громадян, тоді я вже свідомо використовую більш загальну риторику, тому що в цей момент виступаю не лише як Павлік зі своєю особистою думкою.
Якщо ж через мою манеру висловлюватися склалося враження, що я постійно намагаюся говорити від імені всієї Долини або ставлю себе над іншими як моральний суддя тоді я справді готовий це врахувати. Я точно не хотів такого ефекту, і якщо так вийшло ну, значить, це моя проблема, не твоя.
Тому я не хочу просто відмахнутися від твоєї критики словами «ти мене неправильно зрозумів». Навпаки, якщо людина кілька абзаців пояснює, чому саме її щось зачепило в моїй поведінці, мабуть, варто хоча б зупинитися і подумати, чому вона це так сприйняла.
Не обіцяю, що після цього повідомлення повністю зміню свій стиль і перестану говорити категорично. Це все-таки моя манера висловлюватися. Але я точно можу більше звертати увагу на те, де я висловлюю власну позицію, де представляю певну групу, а де мої слова можуть прозвучати так, ніби я встановлюю правила для всіх.
Тож так частину твоєї критики я приймаю. Можливо, вона не повністю описує мої наміри, але якщо моя поведінка дала підстави так її сприйняти, я вважаю правильним це врахувати. Зрештою, принципи мають сенс лише тоді, коли ти готовий застосовувати їх не тільки до людей навколо себе, а й до себе в першу чергу