Overbooked

«Ми тебе любимо, Зайчику» Мона Авад

Сиквел, приквел і «псіхуска»🤪 Дуже люблю «Зайчика», тож сильно чекала його своєрідне продовження. Воно, суто на мій погляд, ще дивніше і химерніше. Маємо розділи від самих дівчат-Зайчиків (Каролін (Капкейк), Кіра (Кріпі Долл), Вікторія (Віньєтка) та Елінор (Герцогиня) та їх творіння – хлопця, з якого вони створили першого зайчика. Різні точки зору нарації, оповідачки, які врешті перебивають та виправляють одна одну, до того ж ненадійні, а ще і сам витвір, який отримує право висловитись – ну божевілля ж!

За моїми суто особистими враженнями Мона Авад писала «Ми тебе любимо, Зайчику» сміливіше, навіть більш дєрзко. Тут є той особливий гротеск та химерність, які я так люблю у цієї авторки. Але місцями розділи просідали, мені було забагато пояснень і балачок. Для багатьох це точно буде плюс, бо деякі загадки першої частини тут вже отримали відповіді. А от мені це трошки зруйнувало атмосферу.

Загалом, «Зайчик» складніше та глибше, десь щиріше про непрості, токсичні стосунки митця та творіння. Продовження роману – викличне, жорстоке, епатує. Так, це з певною натяжкою Дарк академія, тут багато про фемінність і ще більше абсурду. Це метапроза і виклик (або заклик) читачеві до гри. Тут уже кожному вирішувати, чи приймати його. 

Для мене все ж «Зайчик» – the one and only!🖤

Хто читав цю частину, ваші враження?

Вітаю нас всіх!🥳
Тепер у Goodreads можна ставити половинки та четвертинки зірок, джерело

(ставлю свою першу оцінку з неповним числом на відео)

Зустрічайте «Вчоріч» вже на поличках книгарень Vivat 😮

Тридцятидворічна Наталі Геллер Міллз — успішна християнська інфлюенсерка, засновниця прибуткового бренду, взірцева дружина й матір, яка вміє тримати баланс між професійним та особистим. Нехай персонажка й романтизує своє довершене традиційне життя на фермі, але навсправжки воно є суцільною брехнею.

Бути викритою й зганьбитися — найбільший страх популярної інфлюенсерки з ранчо. Однак
раптово вона опиняється в минулому — такому жорстокому до прав і лютому до почуттів жінок, такому черствому, як, втім, і саме серце Наталі.

Книгарки такі: але фінал там офігенний! Ну як тут втриматись?

Бачили, що вже можна купити нашумілу новинку «Вчоріч» Каро Клер Берк?! 🤩

А ось мій літній відгук на цю книгу.

До речі, у жовтні саме її читаємо в Овербукд, обговоримо 8 листопада онлайн (попередня дата)🤓 приєднуйтесь!

З промокодом

OVERBOOKED

можна отримати знижку 100 грн на будь-яке замовлення від 800 грн в онлайн-книгарні MEGOGO BOOKS

У березні 2022 я підряд перечитала всі 7 частин «Гаррі Поттера». Відчуваю, що зараз знову час.

Тим більш вже 6 жовтня вийде з друку нова ілюстрована магія від А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА!

Це мав бути мемчик-нагадування про нашу з Жоржем і Дашею презентацію чудової книжки "За стінами – океан" Анни Райнеке, але клята русня досі існує та нон-стоп тероризує столицю. Тому з міркувань безпеки подію скасовано 💔

Обовʼязково зустрінемось пізніше! Бережіть себе!

Пішла плакать

«North Woods» Daniel Mason

Здавалося, ніби можна прибрати з усесвіту все, крім яблуні, і в тому, що залишиться, все одно виднітимуться обриси світу.
It was as if one might subtract all matter but the apple tree and still see, in what remained, the contours of the world.

Найкраща книга останніх місяців для мене! Ось так зайшла з ноги. Про неї одночасно хочеться якомога більше розказати, щоб зацікавити, і промовчати, щоб дати самостійно насолодитися процесом читання. 

«North Woods» – це такий собі роман в оповіданнях, але вони так чи інакше повʼязані. Кожний розділ – новий жанр (привіт, «Атлас хмар»!): тут і листи, і вірші, і детектив, і наукові нотатки, і поліцейські архіви. Буде навіть короткий розділ про жучка! 😍

Зовсім спрощено і коротко: історія одного будинку і саду у глухих лісах Массачусетсу протягом більше ніж 300 років; від корінних жителів та колоністів до сучасності. Роман, у якому головний герой природа, і о боже, як це красиво! Зрозуміло, що я трохи упереджена, бо в останні роки мене все більше тягне у село, ліс, глушину, а цього літа я ще й стала гордою власницею дачі з яблуневим садом! Але як же воно тут все грає у тексті! ❤️ На прикладі природи автор говорить про циклічність життя, про взаємоповʼязаність всього, про свідомий та несвідомий вплив на середовище, про одвічне «людина vs. природа» як у позитивному так і негативному вимірі. Про те, що навіть випадкове насіння у кишені здатне змінити екосистему. Про види, які через недбалість або людські дії, втрачаються назавжди. Знову ж таки, віднедавна екокритика мені дуже відгукується і болить у текстах.

Лише між 1970 і 2019 роками з Північної Америки зникла майже третина всіх птахів. Колись цей ліс просто оглушав би. 
Between 1970 and 2019 alone, nearly a third of all birds had disappeared from North America. Once, the forest would have been deafening.

А ще, а ще! Тут усюди ЯБЛУКА! 😄 Дерева, цвіт яблунь, солодкі плоди, сидр, пташки та паразити з якими борються! Читати без яблук цей роман дуже важко (а раптом у вас своїх немає, то пишіть, у мене забагато). І магічний реалізм!  Він абсолютно ненавʼязливий, побіжний, але я його люблю. Природа, то і так магія по суті, але автор цікаво вплітає метафізичне, щоб спробувати хоч якось урівняти в силах велич та вічність лісів з плинністю людського життя.

Я дуже полюбила цю книгу, дуже її раджу. Вона направду допомогла мені у цьому непростому вересні, адже за вікном нон-стоп щось вибухає, лунає сирена, летять повідомлення в тг, а ти читаєш про яблуні, які ростуть попри все! Дуже медитативне, заземляюче, повільне читання, де людське постає як метушливе, швидкоплинне, а природа – вічна, мудра, магічна!

Дякую вибору Злої читачки на англомовний клуб! Хочу ще почитати цього автора.

Вересневе прочитане

Ну, здобутки, як бачите, не вражають 😂 але нагадаю, що пройшла ПІШКИ Португалією 130+ км за 5 днів, а це складніше за читання 😅

Відгуків на вересневі тексти теж було 0, такі от часи.

«Земля молодих» Катерини Шильпп заінтригувала початком, атмосферою, таємничістю, але інші 2/3 сприймалися хаотично. Проте саме видання – ну просто витвір мистецтва!

«Північні ліси» Деніела Мейсона – любов! Відгук буде.

«Хронометраж» Кетрін Раян Говард – відпочивальний трилер, краще не читати перед самотньою поїздкою у якісь віддалені будиночки в лісі.

Розказуйте, показуйте ваше вересневе прочитане! 😍

Ми ніщо, і ніщо нам не допоможе.
Може, ми брешемо, тоді тобі краще піти.
Але ми можемо бути в безпеці,
хоча б один день*

Запрошуємо на презентацію нашої новинки — роману Анни Райнеке «За стінами — океан».

Поговоримо про те, чому його називають романом із прихованими підказками;

• хто опиняється за стінами, а хто — всередині, і в який момент безпечна фортеця перетворюється на місце, з якого хочеться втекти;

• про сміливість вирушити в невідоме.

3 жовтня, субота, 16:00
🧡 м. Київ, книгарня «Readeat», вул. Антоновича, 50

Вхід вільний. Реєстрація за посиланням.

* Фрагмент із пісні Девіда Бові «Heroes».

Мої київські підписники і підписниці! Одноклубники та одноклубниці! А також таємні і не таємні шанувальники! Приходьте вже у цю суботу на розмову в книгарню Readeat! Треба підтримка 💙 і надихатися вами!

Ситуація останні дні (тижні?) така, що я навіть не знаю, чи писати ті відгуки на прочитане, чи вже дурка повна і не до книжок.

Читати, доречі, не виходить у мене. Але ще є трохи прочитаного раніше 😵‍💫

Ви як? Читаєте?

22 жовтня запремʼєриться екранізація "Клари і Сонце" у баченні режисера Тайки Вайтіті. Ось трейлер.

Режисер мені подобається, Дженна Ортега у головній ролі та візуал загалом – теж. По ідейним акцентам з трейлеру поки не дуже сподобалось, але рано робити висновки. У будь-якому разі, буду дивитися!

«Клара і Сонце» Кадзуо Ішіґуро

У ці похмурі дощові, принаймні у Києві, дні нам всім як і роботам з роману не завадило б цілюща сонячна пожива. Варто зазначити, що я люблю тексти Ішіґуро. Це мій третій прочитаний, від них я завжди знаю, що саме я можу очікувати (неспішність, медитативність, красу, спокій) і що точно буде щось, що викличе неочікувану емоцію (здивування, розчулення, умиротворення, сльози). 

У альтернативному світі, де розвиток технологій дозволив створити повноцінних роботів, штучних партнерів, для дітей, у магазині свою дитину чекає Клара, троооошки застаріла модель. Клара дуже цікава до навколишнього середовища, любить розглядати світ, обговорювати побачене з іншими роботами (а вони – не дуже) і віддано чекає, хто ж її обере. Врешті вона стане ШП (штучним партнером) для хворобливої і творчої дівчинки Джозі. 
І от далі ми читаємо про їх життя та дружбу, тут важко використати слово «пригоди», бо карколомних подій тут майже не буде. Клара пізнає зовнішній світ, намагається розібратися у непередбачуваних людських реакціях та емоціях і бути найкращим ШП. 

Ішіґуро мазками торкається тем стосунків у родині, самотності, генетичних модифікацій, штучного інтелекту, технологій vs. природи. Роман вийшов у 2021 році, але ось зараз, у час активного засилля, використання і навіть залякування AI, текст читається дуже актуально. І, за що люблю Ішіґуро, мені він про любов, таку сильну, що надихає на відчайдушні вчинки. Фінал класний! Тихий і пробрав до сліз. 

До речі, українське видання неймовірно гарне, обожнюю їх серію Ішіґуро!
Розповідайте, які у вас стосунки з цим автором? Хвастайтесь горді власники «Безутішних» та «Ноктюрнів»! 🤓

Зроблю першу частину португальської книжкової розпаковки. 

🔖 Те, у чому я була стовідсотково впевнена, що з Лісабону я хочу привезти на згадку якийсь текст Кларісе Ліспектор. Так, я знаю, що вона бразильська письменниці (україно-єврейського походження!), але те, що вона писала португальською, те, як її тексти у моєму оточенні або обожнюють або ненавидять і те, як загалом важко роздобути ці тексти, зіграло свою роль. У листопаді 2 романи будуть українською, я ж взяла її останній, виданий посмертно. «A Breath of Life» – діалог чоловіка-Автора зі своїм жіночим творінням. Містицизму додає ще й завуальований натяк у романі, що якщо Анжела, уособлення творіння в романі, помре, то Кларісе теж. Так і сталося.

🔖 Патті Сміт та її «M Train». Завдяки подружці вже маю «Just Kids», цю ж дуже рекомендували теж. Інтимний і медитативний текст про життя після втрати чоловіка. Про подорожі, життя, митців, самотність та горювання. 

🔖 Хлоя Далтон «Raising Hare». Звідколи мені трапився опис книги, мріяла про неї, якась така поплавка на зайчиках та кроликах у мене 🙄 І ось у книгарні в Лісабоні мене дочекався єдиний примірник! Це мемуари про те, як авторка знайшла і врятувала дикого зайченя. Тут важила не тільки натуралістична складова про порятунок, догляд та відпускання на волю, але й про взаємовідносини людини та природи, самотність та привʼязаність, про неочікуваний досвід і зміни, які він може принести в наше життя. «Raising Hare» – щось на перетині автобіографії, натуралістичних спостережень та художніх есе. Останнім часом мене на таке тягне.

🔖 І ще божевільна книга, яку вхопила по рекомендації консультанток. Запит був – щось божевільне, химерне, гостре. Тож тепер маю дебютний роман Katie Yee «Maggie». Під час вечері в ресторані чоловік раптом повідомляє головній героїні, що має роман із жінкою на ім'я Меггі й залишає сім'ю. Невдовзі після цього героїня дізнається, що в неї рак молочної залози. Вона називає пухлину Меґґі – «на честь» коханки чоловіка. Історія про те, як жінка намагається зібрати з осколків своє життя: проходить через лікування, розлучення, материнство, зміну власного ставлення до тіла та поступове віднайдення себе і своєї ідентичності (там буде лінія китайсько-американського походження героїні). Обіцяють гумор та абсурд, подивимось.

Ось така дещо строката перша частина книжкової розпаковки. Ще половина попереду 😏