СИРСЬКИЙ

Балаклія 🇺🇦
Вересень 2022

Сьогодні ми згадуємо події, які назавжди увійшли в історію українського війська 🇺🇦

6 вересня 2022 року Сили оборони України розпочали Харківську наступальну операцію — одну з найуспішніших і найстрімкіших операцій повномасштабної війни.

Операцію планували як відволікаючу, щоб скувати противника й не допустити перекидання його підрозділів на головний — Херсонський — напрямок. Натомість вона спричинила каскадний обвал ворожого фронту на Харківщині. Українські підрозділи прорвали оборону противника північніше Балаклії та стрімко рушили вглиб окупованої території. Були звільнені Балаклія, Куп’янськ, Ізюм, Лиман і сотні інших українських міст та сіл.

Сили оборони просунулися на окремих напрямках до 145 кілометрів, визволили більше 11,5 тисяч квадратних кілометрів української землі та понад 500 населених пунктів.

Але за цими цифрами — передусім люди.

Це тисячі українських родин, які дочекалися визволення. Це державні прапори, які знову підняли над нашими містами. Це сльози людей, які зустрічали українських воїнів після місяців окупації.

Мені випала велика честь керувати цією операцією. Але її перемогу забезпечила спільна праця штабів, командирів, розвідників, артилеристів, танкістів, десантників, піхотинців, спецпризначенців, воїнів територіальної оборони та Національної гвардії.

Жоден план не став би реальністю без людей, які пішли вперед — часто в умовах невизначеності, під ворожим вогнем, усвідомлюючи всі ризики.

Українська армія довела: навіть чисельно сильнішого противника можна перемагати завдяки якісному плануванню, взаємодії, раптовості та волі до боротьби.

Значення Харківської операції не обмежується звільненими територіями.
Ми ліквідували небезпечний ізюмський плацдарм, з якого російські війська загрожували Слов’янську та всьому нашому угрупованню на Донбасі. Ми зруйнували систему ворожої логістики, відсунули лінію фронту на схід і створили стратегічну глибину, яка допомогла Україні надалі стійко тримати оборону.

Ця операція змінила ситуацію не лише на полі бою. Вона повернула українському війську наступальну ініціативу, додала впевненості суспільству та показала нашим міжнародним партнерам, що допомога Україні дає конкретний результат.

Під час найбільшої війни в Європі з часів Другої світової українські воїни провели операцію, яка стала взірцем сучасної маневрової війни.

Проте сьогодні, згадуючи нашу перемогу, ми схиляємо голови перед воїнами, які віддали життя за визволення Харківщини, Донеччини та всієї України. Перед тими, хто не повернувся з бойового завдання. Перед родинами, які пожертвували найдорожчим.
Вічна шана полеглим українським Героям.

Пам’ять про Харківську операцію — це не лише спогад про минулу перемогу. Це нагадування про те, на що ми здатні, коли діємо професійно, рішуче і разом.

Дякую кожному воїну, який брав участь у цій операції. Дякую медикам, рятувальникам, волонтерам, залізничникам, працівникам місцевого самоврядування та всім, хто повертав життя на визволеній землі.

Слава українським воїнам!
Слава Україні!

Наша незалежність — це вибір, за який боролися покоління українців і який сьогодні ми захищаємо зі зброєю в руках.

Як писав Тарас Шевченко: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». Сьогодні ці слова звучать особливо актуально, адже право бути господарями на власній землі ми щодня відстоюємо в боротьбі.

Дякую кожному, хто захищає Україну. Вічна пам’ять і шана полеглим Героям.

Щиро вітаю всіх із Днем Незалежності України!

Слава Україні!

З Днем Державного Прапора України!

Для українського воїна прапор — не просто державний символ. Це бойова святиня, яку несуть із собою на позиції, бережуть у найважчих боях і піднімають над звільненою землею.

Синьо-жовтий стяг залишається поруч із захисником і під час останньої шани. На могилах наших Героїв він продовжує їхнє бойове чергування, нагадуючи кожному: за цими кольорами — подвиг, відданість і життя, до кінця присвячене Україні.

Наш прапор уже майорить над визволеними містами й селами. Він повинен повернутися на всі українські землі — туди, де його місце за правом, історією та ціною нашої боротьби.

Честь українському прапору!
Вічна шана полеглим Героям!
Слава українським воїнам!
Слава Україні!

Дякую воїнам Десантно-штурмових, Штурмових військ та іншим підрозділам за мужність, професіоналізм і стійкість, проявлені під час наступальної операції на Олександрівському напрямку, яка тривала з січня по серпень цього року.

Сім місяців важких боїв. Сім місяців щоденної роботи, рішучості та руху вперед.

Ви повернули під контроль України 745 квадратних кілометрів території та 26 населених пунктів у трьох областях. За кожним із цих кілометрів — бойова робота наших підрозділів, відвага українських воїнів і висока ціна, яку вони платять за звільнення своєї землі.

Ця операція вкотре довела: українська армія здатна не лише стійко тримати оборону, а й наступати, перехоплювати ініціативу та звільняти українську землю.

Але стійкість сьогодні потрібна не лише на передовій. Вона так само потрібна в тилу. Воїни роблять свою справу на полі бою. Наш спільний обов’язок — бути настільки ж витривалими й послідовними за їхніми спинами.

Дякую кожному, хто йшов уперед. Дякую кожному, хто зробив цей рух можливим.

У війні немає легких рішень. Але є речі, які надають сил рухатися далі. Одна з них — довіра бойових побратимів, які знають справжню ціну кожного рішення, кожного дня оборони і кожної здобутої перемоги.

Для мене велика честь отримати слова підтримки від Голови Військового комітету НАТО адмірала Джузеппе Каво Драгоне, Голови Військового комітету Європейського Союзу генерала Шона Кленсі та екс начальника Штабу оборони Великої Британії адмірала сера Ентоні Радакіна.

Особливо зворушили слова Адмірала Джузеппе Каво Драгоне про те, що українська армія своєю стійкістю, адаптивністю та впровадженням новітніх технологій вже змінює уявлення НАТО про сучасну війну, а досвід наших військових стане частиною майбутньої військової науки. Це найвища оцінка для всіх українських захисників.

Адмірал Тоні Радакіна написав, що Україна має розповісти світові свою історію — історію того, як нам вдалося зберегти державу, відкинути російську армію та вистояти у війні проти значно сильнішого противника.

Генерал Шон Кленсі підкреслив, що боротьба України — це не лише захист власної території, а й захист принципів, на яких будується безпека всієї Європи, а досвід наших воїнів допомагає змінювати підходи до колективної оборони.

Усі ці слова — не про мене особисто. Вони про українських воїнів. Про командирів, сержантів і солдатів. Про тих, хто тримає фронт, впроваджує нові рішення, навчається, бореться і, на жаль, нерідко віддає за Україну найдорожче.

Я щиро вдячний нашим міжнародним партнерам, військовим керівникам держав-союзників та НАТО, з якими мав честь працювати протягом цих непростих років.

Саме завдяки цій підтримці Україна не лише вистояла, а й стала державою, досвід якої сьогодні вивчають в усьому світі.

Відбулася церемонія передачі повноважень.

Виконувач обов’язків Міністра оборони України Євгеній Хмара представив керівному складу Генерального штабу Збройних Сил України нового Головнокомандувача ЗСУ генерал-майора Михайла Драпатого та нового начальника Генерального штабу ЗСУ генерал-майора Ігоря Скибюка.

Під час церемонії офіційно передав повноваження Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-майору Михайлу Драпатому.

Попереду — новий етап. Бажаю новому військовому керівництву сил, витримки, мудрих рішень, єдності з військом та перемог.
Нехай кожне рішення наближає Україну до миру, а кожен наказ береже життя наших воїнів і завдає нищівних втрат ворогу.

Вже можна …

The New York Times опублікувала великий матеріал про Олександра Сирського.

Олександр Сирський залишив посаду Головнокомандувача. І зараз, коли емоції останніх днів трохи вщухли, варто сказати очевидне.

Оборона Києва у лютому 2022 року, коли в успіх майже ніхто не вірив. Харківська наступальна операція восени того ж року — одна з найшвидших і найрезультативніших операцій цієї війни. Курська операція. Сили безпілотних систем — перший у світі окремий рід сил такого типу. Армія, яка два роки тримала важку оборону, під його командуванням знову перейшла в наступ.

Були й важкі рішення, і важкі сторінки. Їх аналізуватимуть ще десятиліттями — так буває з кожним полководцем, який справді воює, а не малює стрілки на картах.

Але підсумок простий. Олександр Сирський — один із найвидатніших українських генералів в історії. Не певного періоду, не окремої операції — в історії.

https://www.nytimes.com/2026/07/22/world/europe/ukraine-syrskyi-general-russia-war.html?unlocked_article_code=1.zlA.nN4S.-gWj3jriomg3&smid=url-share

Воїни. Українці.

Сьогодні я залишаю пост Головнокомандувача Збройних Сил України. Перед тим, як передати командування, скажу кілька слів.

Для кожного офіцера це найбільша відповідальність ― очолити військо під час великої війни. Я бачив цю війну з її першого дня 2014 року, жив фронтом і знаю ціну кожного звільненого кілометра української землі.

У лютому-березні 2022 року мені випала честь командувати обороною Києва, і нашими спільними зусиллями столиця вистояла. Тієї ж весни було знято загрозу повної облоги Харкова.

Потім був наступ на Харківщині, коли за лічені тижні ми звільнили Балаклію, Ізюм і Куп’янськ. Згодом на Донеччині ми знищили найбоєздатнішу частину російської армії ― ПВК “Вагнер”.

Я прийняв командування армією в лютому 2024 року, у дуже складний час. Тривала оборона Авдіївки. Наші підрозділи стояли у напівоточенні. Одним із перших моїх наказів на посаді був наказ організовано вийти з міста. Це було важке рішення. Але я ухвалив його, бо для мене діяв один головний пріоритет: збереження життя людей.

А далі був рік, який змінив хід цієї війни. Разом ми зупинили наступ ворога на Харківщині. Упередили його наступ на Сумщині. І провели Курську операцію — вперше в цій війні перенесли бойові дії на територію противника.

Хочу, щоб це було зафіксовано чітко: нашою метою ніколи не була окупація чужої землі. Нашою метою було зірвати підготовлений ворогом наступ на Суми і Харків, відтягнути його найбоєздатніші війська і поповнити обмінний фонд, щоб повернути наших людей з полону. Усе це було виконано.

Ми змінювали армію не лише на полі бою, а й у її основі. Ми першими у світі створили окремий рід військ — Сили безпілотних систем. Виростили їх від окремих підрозділів до системи, яка сьогодні дає ворогу відчути, що безпечних тилів у нього немає. Ми збудували нову протиповітряну оборону: створили окреме командування безпілотних систем ППО, сформували штатні підрозділи екіпажів дронів-перехоплювачів, вибудували ешелоновану систему прикриття неба над тилом. Те, що ще недавно було експериментом ентузіастів, сьогодні щоночі збиває те, що вважалося незбивним.

Ми закрили Чорноморський порт в Новоросійську, системно знищуємо “тіньовий флот” ворога.

Ми перевели армію на корпусну структуру, привели в штаби бойових офіцерів і зробили правилом: шлях до керівних посад лежить через фронт.

Звільняючи українські території, ми провели успішну Добропільську операцію та наступальну операцію на Олександрівському напрямку. Продовжуємо стримувати наступ противника на головних напрямках та проводити наступальні операції на окремих ділянках фронту.

Про частину операцій, які ми втілили в життя за ці роки, я не маю права говорити й сьогодні. Про них розкаже історія. Скажу лише: ворог їх запам’ятав.

І про головне — у якому стані я передаю поле бою.

Цього року під моїм командуванням звільнено 743 квадратних кілометри нашої землі. Армія, яка два роки тому вела важку оборону, сьогодні наступає.

Я передаю своєму наступнику армію, яка не лише тримає оборону, а й перебуває в стані наступу — з ініціативою, зі структурою, з людьми, які знають, як бити ворога. І я щиро сподіваюся, що цей наступ буде продовжено. Все для цього є.

Дякую кожному солдату, сержанту і офіцеру, з якими я пройшов ці роки. Вклоняюся родинам наших полеглих.

Я казав це раніше і повторю сьогодні: моя робота — війна. Посади змінюються, а цей принцип — ні. У якому б статусі я не був, я служитиму Україні до Перемоги.

Тривалий час нам намагалися нав’язати, що українці не здатні воювати. Ми довели, що це не так. Україну захищає героїчний народ.

Наша країна вистоїть, якщо кожен робитиме свою справу так само завзято, як це робить українське військо.

Слава Україні!

Чергова робоча поїздка – в район ведення бойових дій на Костянтинівському напрямку.

Заслухав доповіді керівного складу 19-го армійського корпусу, командирів бойових бригад та підрозділів щодо оперативної обстановки і стану справ за всіма видами забезпечення.

Головний акцент – на нарощенні застосування безпілотних систем усіх типів, щоб посилити вогневий вплив на противника та зменшити ризики для життя особового складу.

Наша оборона залишається активною. Дрони обов'язкового йдуть першими - і для виявлення противника, і для його ураження.

Ознайомився з деталями поточної ситуації в Костянтинівці. Обговорили з командирами потенційні нові виклики та можливі варіанти протидії їм.

Костянтинівський напрямок залишається одним із найгарячіших по всій протяжності лінії фронту. У середньому щодоби противник вчиняє тут до 20 атак, не припиняє спроб інфільтруватись углиб міста.

За даними розвідки, в Костянтинівці російські окупанти накопичили до 145 осіб. Підрозділи Сил оборони продовжують у місті контрдиверсійні заходи. Для виявлення і знищення ворожої піхоти та вогневих позицій наші воїни проводять пошуково-ударні дії, масовано застосовують FPV-дрони, скиди з БпЛА. Загарбники зазнають значних втрат. Так, лише за добу 18 липня втрати ворога в місті становили 21 особу вбитими, 6 – пораненими. Було уражено 6 укриттів.

Перед українськими захисниками стоїть завдання захисту Костянтинівки і максимального ураження окупантів, і ми його виконуємо.

Хочу відзначити високий рівень професіоналізму командирів, мужність та стійкість оборонців українського міста. Дякую за бойову роботу!

Боротьба триває. Слава Україні!