Цієї ж миті, коли ви читаєте ці рядки, світ занурюється у темряву гріховну. Ми живемо в епоху, коли зло дедалі рідше приховує власну личину. Воно навпаки прагне узаконити себе, оголосити себе новою нормою та змусити цілі народи сприймати поневолення за порядок, брехню за істину, а страх за мудрість. Світ, що колись будувався на поняттях честі, жертовності та відповідальності, дедалі більше схиляється перед ідолами сили, комфорту та байдужості, втрачаючи здатність розрізняти добро і зло.

Саме тому нинішній день ми нарікаємо Днем Армагеддону Авангарду. Не тому, що претендуємо знати часи й строки, приховані Провидінням Божим, а тому, що кожне покоління має власне поле останньої битви. Власний момент вибору між Христом і духом епохи, між Правдою та облудою, між свободою і добровільним рабством.

Ми постаємо як Воїнство Христове, де віра вимагає дієвого чину, а любов до ближнього - рішучої відсічі злу. Ми відкидаємо бездіяльне християнство, як і дію без Христа. У цей благоприємний час, без вагань та відкладень, ми приймаємо цей виклик. Надихаючись прикладом мучеників та воїнів світла, у цьому вогняному горнилі лихоліття ми беремо на себе відповідальність за майбутнє нашої віри та наших народів.

Ми виступаємо супроти культів терору, супроти культів примусу, супроти скверни й єресі облудної, та супроти будь-яких земних тираній чи ідолів, що зухвало прагнуть поставити себе вище Божого Закону, людської гідності та святої справедливості.

Воістину, ми не шукаємо легкого шляху й не плекаємо ілюзій про швидкі перемоги, але так само ми не маємо наміру відступати ні на крок перед лютими викликами свого часу. Бо кожна епоха потребує власного залізного авангарду, кожне покоління волає про тих, хто готовий покласти душу й узяти на себе тягар відповідальності, і кожна битва між Правдою та неправдою потребує мужніх, хто без страху й вагань здатний стати до нашого строю.