За церковним переказом, місце для майбутнього собору було обране не випадково. Григорію Просвітителю з'явився сам Христос, який зійшов з неба, тримаючи в руці золотий молот, і вказав ним на місце, де мав постати храм. Звідси й походить назва «Ечміадзин», що в перекладі з вірменської означає «Зійшов Єдинородний» (тобто Син Божий). Це видіння стало символом божественного благословення майбутньої святині. На тому місці раніше знаходилося язичницьке капище богині Анаїт, яке наказали зруйнувати, а на його руїнах заклали перший християнський храм.
Собор, який ми бачимо сьогодні, не є первісною спорудою. Найдавніша церква IV століття була відносно невеликою базилікою. У V столітті храм зазнав значних руйнувань під час навали персів, які переслідували християн. Відновлення розпочалося майже одразу, але справжнього розквіту собор досяг у VII столітті, коли вірменські зодчі додали центральний купол, що стало типовою рисою вірменської храмової архітектури. На жаль, у тому ж VII столітті араби зруйнували купол під час чергового нападу. Пізніше, у XVII столітті, собор знову відбудували, додавши дзвіницю та ризницю.
Однією з найцікавіших сторінок в історії Ечміадзину стали реставраційні роботи XIX століття. Тоді архітектори виявили під вівтарною частиною залишки найдавнішої споруди IV століття з унікальними фресками, які збереглися попри всі війни та пожежі. Ці фрагменти розпису дають уявлення про ранньохристиянське мистецтво, яке майже не дійшло до нас у первісному вигляді. Також під час розкопок знайшли стародавні хачкари — вірменські кам'яні хрести з різьбленими орнаментами, які стали символами національної віри.
Сьогодні Ечміадзинський собор є кафедральним храмом Верховного патріарха та Католикоса всіх вірмен, тобто головним духовним центром Вірменської апостольської церкви. На його території розташована ризниця, яка нагадує музей найвищої цінності. Там зберігаються такі реліквії, як заявляють спис Лонгіна — той самий, яким римський воїн пронизав бік розіп'ятого Ісуса Христа, а також частка Ноєвого ковчега, яку, за переказами, приніс на гору Арарат святий Яків, а пізніше приніс з гори Арарат католикос Акоп Мцбнеці. Окрему гордість становлять часточка Животворчого Хреста, мощі святих апостолів та стародавні євангелії, писані золотом на пергаменті.
▶️Ще одна цікавинка:
Щороку на свято Водохреща в Ечміадзині відбувається особливе богослужіння, під час якого освячують муро (святу оливу). Цей обряд сягає часів Григорія Просвітителя, а муро потім розвозять по всіх вірменських церквах світу для здійснення таїнства миропомазання. Також відомо, що в радянські часи собор дивом уникнув закриття: більшовики, які нищили церкви по всьому СРСР, не наважилися зруйнувати Ечміадзин через його величезне культурне та історичне значення.☦ БРАТСТВО ЄДИНАГѠ ѠКА