у скарбничку до нечуєвого безвідмовного способу визначати, хто в нас тут живий упир (червонопикий і дуже любить пити горілку), — іще одна абсолютно надійна версія від аґнес мурґочі, британсько-румунської етнографки, яка 1926 року опублікувала статтю «вампіри в румунії». у тексті йдеться, втім, не про аристократичних блідих кровопивців, а про нормальних сільських відьом і упирів, і сказано, що русини називають вампірів опирями; то вважаймо термінологічні розбіжності несуттєвими.

так-от: якщо людина не їсть часнику — це точно упир.

як категоризувати тих, хто дуже любить пити горілку, але закушує часником, наука поки що мовчить.

(і я знаю, що «ги-ги, яке смішне слово» — це не вкрай високоінтелектуальний гумор, але в тій самій статті аґнес мурґочі згадує про окремий різновид немертвих, які звуться пріколічі. ну чарівне ж).

#вечірнінотатки