Якщо ви думаєте, що ностальгія за старим добрим піхотним боєм без цих ваших проклятих FPV-дронів - це надбання сучасної війни, то змушений вас засмутити: спартанський цар Менелай зробив це першим.

- Великі боги! Ось за це мені пам’ятник обіцяно? - білими губами прошепотів Менелай, розглядаючи завалене тілами поле, де стогнали обпечені люди. - Спочатку великий лук, що вражає знатного воїна в обладунках, тепер рідкий вогонь, від якого немає порятунку. Не хочу так! Це погана війна, підла. Хіба я схрестив спис з іншим бійцем? Хіба я хоч раз підняв меч? Виходить, я тепер м'ясник, а не шляхетний цар-воїн. А мої вороги - худоба, а не сміливці, які не поступаються мені у відвазі. Невже нащадки таким мене запам'ятають? Та хай боронять Боги! Немає честі в такій перемозі. Як я зустріну в Аїді інших героїв? Як я зможу подивитися їм у вічі? Люди сміятимуться з мене й плюватимуть на мою могилу.