До речі про оригінальне бачення:

ФОЛЛАУТ!

Знаєте що таке безумство? Це коли вже вкотре використовуєш Братство Сталі, Енклейв, Когтей смерті та Нюка-Колу!

Я люблю Фоллаут, але ця серія дуже любить стагнацію. Однотипні вороги, валюта, фракції - воно мало б більше сенсу якби США у грі не було б держаю яку розвалили пару десятків ядерних бомб.

Окей Енклейв - вони як рептілоідо-жидо-масонни у всесвіті Фоллауту. Але бачити всюди Братерство Сталі доволі нудно, як би вони не намагались міняти їм ідеологію. Особливо коли це інший бік Америки. Пост-апокаліпсис це зазвичай сотні чи тисячі угрупувань і ви мені хочете сказати що не знайшлося нікого на сході Америки хто не зміг би потиснути їх за кількістю зброї та людей? Лише супермутанти можуть дати відсіч, яких по всій Америці штампують пачками, бо секретний вірус можна копіювати легше ніж вакцину від Ковіду? Або ж вічно зруйновані та засрані локації, в яких навіть скелети не прибирають? Воно завжди тримається на якомусь статусі кво, де нічого не рухається вперед!

Така ж сама фігня із сіквелами Зоряних Війн - знов про джедаїв позабували, знов Імперія з Палпатіном, знов Татуін, знов усе відбувається через одну сімейку!

Деякі франшизи це всесвіт, а не набір локацій/персонажів! Це Доктор Хто не може бути Доктором Хто без Доктора Хто та його Тардіс та викрутки та реінакарнації у Доктора Шо!

І окей якщо це франшизи у вакуумі, як Фар Край, де після 2 частини все якось пішло по одній доріжці та таке враження що там весь світ тоталітарний насправді (а в нас хіба не так само зараз?), проте окрім кількох приколів кожна гра відчувається як власна історія без прив'язки до попередньої історії. Це як Сутінкова Зона, Ультра Кью або Чорне Дзеркало - ти можеш повторюватись чи не прогресувати, бо в тебе нема всесвіту чіткого, а лише історії (хоча навіть там лор більше розвивається та рухається вперед)!