Серед порушених питань - соціальна нерівність та відповідальність окремої людини в контексті масових соціальних явищ, вплив науково-технічного прогресу на суспільство, співвідношення особистої свободи та суспільного й державного устрою, адже кожен із героїв, як вимальовується згодом, опиняється у певній системі, що обмежує його свободу, й бореться за правду іноді ціною життя.

Оповідачі кардинально відрізняються між собою, і мова кожного передає як особистий характер, так і реалії часу, за якого він чи вона живе, що відображається у перекладі, де спочатку використовуються риси, властиві старішим версіям української, потім мова стає максимально наближеною до звичної нам, а далі набуває тих змін, які теоретично можуть відбутися з нею у майбутньому:

"... лише коли віддаватимеш останнїй подих, ти зрозумієш, що твоє життя стало всього лише краплею в безмежному океанї!..
Так, а все ж - чим є океан, як не множиною крапель?"

"... мої сни - єдиний непередбачуваний фактор у роспланованих днях і ночах. Ніхто їх не призначає, не цензурує. Сни - це єдине, що в мене коли-будь насправді було"

Але коли фрагменти життя оповідачів складаються у один візерунок, бачиш, що як би стрімко не мінявся світ, люди переживають одне і те ж випробування у різних формах. Найбільше задоволення я отримала від прочитання історії оповідачки з гіпотетичного майбутнього, де зображено тоталітарну державу в новітній, технологічній оболонці.

Є екранізація цієї книги, що оминає багато деталей, але в той же час додає рішення, які вдало доповнюють ідею саме в кінематографічному форматі. Я б радила дивитись після прочитання.

536 сторінок, виправдала очікування і лишила матеріал для роздумів.

#книги