У Європі спалахнула хвиля соціальних протестів, епіцентром якої стала Франція. Пояснюємо, з чого все почалося і до чого це призвело.

17 вересня 2026 року у французькому Кретей, передмісті Парижа учні одного з ліцеїв вийшли на протест через нестачу вчителів, переповнені класи та занедбані школи.

За кілька тижнів протести охопили десятки міст Франції, а до школярів приєдналися студенти, викладачі, профспілки та інші громадяни.

Освітні вимоги переросли в ширший протест проти соціальної нерівності, низьких зарплат і погіршення державних послуг.

Вчора, 17 жовтня, Франція пережила один із наймасштабніших днів протестів за останні роки. За даними МВС, на вулиці вийшли понад 550 тисяч людей (за даними протесту — 800 тисяч).

В окремих містах сталися підпали, погроми та сутички з поліцією. Повідомлялося про понад 1200 затриманих. У французькому Ліможі протестувальники підпалили історичну будівлю мерії XIX століття.

На тлі французьких протестів, почалися протести в деяких інших країнах Європи. Це не організовані акції й виомги людей різняться, в залежності від країни.

Наприклад, у Бельгії протестують проти дорогої освіти та певних урядових реформ, в Італії — проти зростання вартості життя і поганих умов праці, у Португалії — за вищі зарплати й пенсії.

В Албанії протестують проти корупції, зокрема, через плани збудувати курорт за €5 млрд поблизу заповідної зони за участі компанії, пов’язаної із зятем Трампа Джаредом Кушнером (ці протести почалися ще раніше, а зараз посилилися).

Правоохоронці намагаються зупиняти протести сльозогінним газом і водометами. Уряди засуджують погроми й насильство, водночас протестувальники критикують застосування сили.

Станом на сьогодні протести тривають