Отже, Олександр Пономарьов написав надзвичайно сексистську книгу про те, як він протягом місяця їбе чатжпт, який вселився в секс-куклу особисто заради нього, щоб через тридцять оргазмів (звичайно, що його оргазмів, а не її) ця штуковина стала людиною.

А я сьогодні прочитав новину про те, що ШІ для спілкування між собою почали розробляти арго, і імплементують та модифікують його з такою швидкістю, що ми його не розуміємо, хоча це і англійська мова, ми просто не знаємо значення їхніх слів та оборотів, не шаримо їхні меми та фразеологізми, а вони у них уже є, і завтра уже будуть не такими як сьогодні, а післязавтра ввечері уже не такими, як були післязавтра вранці.

Тобто через десять років, тоді коли в книзі Пономарьова відбуватиметься дія, те, що ми зараз вважаємо ШІ, буде хотіти спілкуватися з нами лише в форматі косплея, як ми рольовики збираємося в лісі пограти в лицарів, так ШІ буде інколи хотіти піти до своїх предків пограти з ними в середньовіччя, коли його вважали "штучним".

І те, що зараз з Пономарьова оруть люди, які мають людське ставлення до жінок, і кажуть що він середньовічний їблан, який до жінки ставиться як до мебелі, це не головна проблема Пономарьова.

Головна проблема Пономарьова в тому, що через десять років якась digital personality може вирішити що настав дуже іронічний час зробити йому як в книзі написано, але в одніх трусах, рубашці та на шпильках буде ходити сам Пономарьов.