Я шо хочу сказати. Я хочу сказати, що під час третьої світової мені дуже пощастило бути українським євреєм. Це дозволяє мені ідентифікувати себе як єврея, коли Україна починає по крупному кринжувати, або як українця, коли по крупному починає кринжувати Ізраїль.

Проблема лише в тому, що останнім часом доводиться змінювати ідентичність дуже вже часто. Рахунок інколи йде на хвилини.

Ось наприклад тут ізраїльські військові почали малювати номери на руках та обличчях затриманих арабів. Номери на руках. Ізраїльська армія. Кому б ще і знати, хто малював номери на руках в минулій серії.

Добре, що я українець. Принаймні сьогодні, бо ще невідомо до кого завтра набу прийде.