Це не просто меланхолійна рефлексія, це нагадування про ціну, яку ми платимо щодня. Сама можливість сьогодні існувати, творити музику і дихати українським повітрям — це не базова даність, а привілей, виборений кров'ю тих, хто залишив свій дім і вже ніколи не повернеться.
🔗 Докладніше — у новині