Микита був уродженцем Шостки. До п’яти років його виховувала бабуся Марія в селі. Ще в дитинстві захоплювався іграшковими солдатиками й мріяв стати військовим.
Навчався у Шосткинській школі № 7. Після неї вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Здобув фах старшого техніка з обслуговування радіоелектронного обладнання та військове звання старшого сержанта. За свою роботу отримував медалі й почесні грамоти.
Повномасштабна війна застала Микиту на четвертому курсі університету. 24 лютого 2022 року його навчальний заклад потрапив під російський обстріл. Він продовжив навчання в магістратурі, завершив його та залишився працювати за фахом.
27 червня 2026 року він одружився з Іриною — своєю однокласницею, яку покохав ще у школі.
"Микита був душею компанії, завжди вмів бачити позитивні моменти. Веселий і добрий, мав такий заразливий сміх, який було неможливо забути. В людях цінував доброчесність і сумлінність"
11 жовтня 2026 року оборонець загинув унаслідок падіння уламків російського ударного БпЛА. Він дістав травми, несумісні з життям.
Для його матері Людмили це вже друга важка втрата. У 2024 році вона поховала чоловіка Володимира Шемета, який помер від фронтових поранень, захищаючи Україну.
Микиті назавжди залишиться 25 років.
🗞 @namezhy