Ігор Бабич був уродженцем Глухова. Закінчив школу №6 та агротехнічний коледж, де здобув фах електрика. Зі шкільних років займався боротьбою, брав участь у змаганнях і здобував призові місця. Любив малювати.
У серпні 2016 року підписав контракт зі Збройними силами України. Мав позивний «Гоша».
У 2018 році одружився з Аліною, яка також захищала Україну. Подружжя переїхало до Шостки. У 2020 та 2022 роках у них народилися доньки.
Після початку повномасштабного російського вторгнення Ігор разом із підрозділом обороняв Сумщину та Чернігівщину, брав участь в обороні Ніжина, виконував бойові завдання на Луганському й Донецькому напрямках. Служив у розвідувальних підрозділах.
Серед його відзнак — грамота Командувача Сухопутних військ ЗСУ «Кращий командир відділення розвідки», медалі «За оборону Чернігова» та «За оборону рідної держави», нагрудні знаки й пам’ятні відзнаки бойових підрозділів.
"Був доброзичливим і товариським, легко знаходив спільну мову з людьми та мав багато друзів. Ігор безмежно любив свою родину, пишався дітьми й дорожив кожною нагодою побути поруч із ними. Для побратимів він був надійним товаришем, який завжди був готовий прийти на допомогу"
25 червня 2023 року поблизу Бахмута Донецької області Ігор Бабич загинув під час евакуації поранених побратимів після виконання бойового завдання. Група розвідників потрапила під російський обстріл. Під час організації евакуації Ігор рушив уперед, щоб прикрити побратимів, які виносили поранених. Він дістав смертельне поранення в голову внаслідок кулеметного обстрілу росіян.
Через інтенсивний вогонь противника евакуювати його тіло з поля бою тоді не вдалося.
Попрощалися з 26-річним Ігорем 12 жовтня 2026 року.
🗞 @namezhy