Док приєднався до 2-го Шосткинського полку у 2013 році як стрілець. Після початку повномасштабного вторгнення був кулеметником на держкордоні України. У 2023 році він став бойовим медиком.
«Я зрозумів, що можу бути корисним не тільки як військовослужбовець зі зброєю. Медик на позиції — це людина, від якої багато залежить. Тому й вирішив навчатися цьому фаху», — розповідає гвардієць.
У 2024 році Док вирушив на Торецький напрямок як бойовий медик. Працював під обстрілами, під час штурмів та застосування ворогом газу.
«Нас закидали газом, застосовували боєприпаси. Коли через газ стало неможливо залишатися на позиціях, відійшли до підвалу, де був евакуаційний пункт. Коли ситуація дозволила, повернулися назад і продовжили оборону»
Одним із найскладніших епізодів став нічний штурм. Після вибуху росіяни атакували позиції, де перебували українські воїни з іншою групою.
«Я тільки ліг, як пролунав вибух і почався штурм. Частина хлопців була на першому поверсі, частина — на другому. Потрібно було одночасно відбивати штурм і допомагати пораненим. Там і пройшло моє бойове хрещення»
Під час боїв Док отримав осколкове поранення. Попри це воїни тримали оборону далі.
«Коли працюєш медиком, ти не думаєш, що зараз небезпечно. Бачиш пораненого — підходиш і робиш усе, що можеш. У такі моменти головне — не втрачати час»
Під час одного з бойових зіткнень військовослужбовці взяли в полон трьох росіян. Двоє здалися після відбиття штурму, ще один — невдовзі після цього.
За роки служби Док побував у різних бойових ситуаціях. Каже, що продовжує служити, щоб захищати свою родину та країну.
«Я дитина своєї країни й хочу бути у себе вдома. Я маю захищати свій дім, своїх батьків і свою Батьківщину. Хочу, щоб діти росли у своїй вільній країні»
Зараз Док й надалі служить бойовим медиком в одному з підрозділів 2-го Шосткинського полку.
«Залишитися живим — це вже перемога. Щоб твої побратими були живі, щоб діти росли у своїй вільній країні — заради цього ми й боремося»
🗞 @namezhy