Того дня чоловік вирушив велосипедом по бензин до сусіднього селища Зноб-Новгородське. Коли Микола не повертався кілька годин, а зв’язку з ним не було, рідні почали пошуки та зверталися до поліції, місцевої громади й екстрених служб.
Того ж дня підірвалася й сестра Миколи — Ірина, яка виїхала з села, аби зловити мобільний зв’язок. Коли племінник віз поранену жінку до лікарні, він помітив на дорозі перед Стягайлівкою тіло чоловіка, але зупинитися не міг — потрібно було якнайшвидше довезти поранену до медиків.
Через загрозу мінування та постійну небезпеку офіційні служби не могли виїхати на місце.
«Я намагалася повідомляти службам і громаді, що треба ж якось забрати тіло. Але відповідь завжди була одна: “Ми не можемо наражати людей на небезпеку”», — пригадує його сестра Світлана у коментарі “На межі”.
Увечері 11 вересня родичі самостійно поїхали на небезпечну територію та забрали тіло. Згодом офіційні документи підтвердили, що загиблим був Микола Єсепчук.
13 вересня його поховали.
Про трагедію однієї родини на прикордонні Зноб-Новгородської громади — читайте повністю на сайті: https://mezha.city/news/35272/ 👆
🗞 @namezhy