Вранішня історія під каву від Ореста Кошки

Брехня як державна доктрина продовження

Коли російські танки сунули на Київ, вони несли з собою не лише смерть, а й стару імперську мову — мову брехні. Вони хотіли знову змусити нас жити в їхньому словнику. Вони хотіли, щоби ми знову сказали "вєлікая отєчєствєнная", "братскій народ", "дєдивоєвалі". Щоби ми забули Голодомор. Забули Сандармох. Забули Биківню. Щоби ми знову стали порожніми для їхніх змістів.

Але ми не забули. Бо пам’ять — це зброя. Бо правда — це коріння, яке не вирвати. Бо історія — це не декорація, а поле бою.

Сьогодні кожен українець — археолог правди. Ми розкопуємо власне минуле, очищуємо його від московського пилу, повертаємо справжні імена, справжні події, справжніх героїв. І що більше ми пам’ятаємо — то менше шансів у брехні знову нас поневолити.

Великий Вацлав Гавел писав:
"Найбільша сила безсилих — це жити в правді."