🇰🇷🇺🇦🇷🇺 Пальне для Росії та скандал із полоненими КНДР: що відбувається у відносинах України та Південної Кореї

Одразу дві історії останніх тижнів показують дедалі складніший характер відносин між Києвом і Сеулом.

З одного боку, Південна Корея різко відреагувала на розголошення Україною інформації про передачу Сеулу двох північнокорейських військовополонених. Південнокорейська сторона стверджує, що операція мала залишатися конфіденційною, і після заяви Володимира Зеленського президент Лі Чже Мьон навіть попередив Київ про можливі «додаткові заходи».

6 жовтня глава МЗС Південної Кореї повідомив, що Сеул отримав від української сторони повідомлення з вибаченнями, однак вважає їх недостатніми.

І практично одночасно з'являється інша історія.

За розслідуванням The Guardian, лише протягом липня-серпня з південнокорейських портів до Росії було доставлено понад 176 тисяч тонн пального, переважно дизеля. Сім танкерів здійснили 14 рейсів на російський Далекий Схід, причому щонайменше три судна перебували під санкціями Великої Британії та ЄС.

У серпні на Південну Корею припало вже 31% усього російського морського імпорту нафтопродуктів.

І це відбувається в особливо чутливий для України момент.

Через систематичні удари по російських НПЗ Москва зіткнулася зі скороченням переробки та була змушена різко нарощувати імпорт пального. Тобто продукція, що виходить із південнокорейських портів, фактично допомагає російському ринку компенсувати наслідки українських ударів по нафтопереробці.

Серед покупців пального аналітики називають, зокрема, «Роснефть» та ННК. Окремі рейси виконувалися за непрозорими схемами: танкери декларували Японію або Сінгапур як пункт призначення, але фактично прямували до Владивостока. Один із вантажів передали підсанкційному судну безпосередньо в морі поблизу корейського узбережжя.

Прямого зв'язку між паливними поставками та дипломатичним конфліктом з Україною наразі немає. Більше того, основні зафіксовані поставки відбулися ще в липні-серпні, тобто до публічного скандалу навколо північнокорейських військових.

Однак дві історії накладаються на значно ширший політичний процес.

Нова адміністрація Південної Кореї намагається відновити канали діалогу з КНДР. На цьому тлі історія з переданими Україні північнокорейськими полоненими виявилася для Сеула надзвичайно чутливою: їхня поява на Півдні створює небажаний прецедент у відносинах із Пхеньяном.

Паралельно Росія та КНДР значно поглибили військову співпрацю, а північнокорейські військові вже безпосередньо залучені до російської війни проти України.

Тому ситуація виглядає парадоксально.

Сеул висуває претензії Києву через розголошення передачі військових КНДР, тоді як із південнокорейських портів у цей самий період ідуть десятки тисяч тонн пального до Росії — держави, яка воює проти України та є ключовим військовим партнером Пхеньяна.

Називати це свідомим розворотом Південної Кореї в бік Москви підстав поки немає. Але сукупність цих подій уже демонструє, наскільки складнішим стає баланс інтересів Сеула між підтримкою України, власною політикою щодо КНДР та економічними зв'язками, через які Росія продовжує отримувати необхідні їй ресурси.