Вранішня історія під каву від Ореста Кошки

Брехня як державна доктрина продовження

Олександр Солженіцин писав:
"Ми знали, що вони брешуть. Вони знали, що ми знаємо, що вони брешуть. Ми знали, що вони знають, що ми знаємо — і все одно вони продовжували брехати".

Це не парадокс — це діагноз. Це модель держави, де і правда, і брехня не мають ваги, бо важить лише вигляд. Легенда. Атмосфера. Ідеологічна хмара, яка висить над людьми так щільно, що вже здається небом.

Класичним прикладом стала історія про "28 панфіловців". Її вигадав військовий журналіст Кривіцкий у 1941 році — про те, як нібито 28 солдатів героїчно зупинили німецькі танки біля Дубосекова. Насправді багато з них вижили, частина — здались у полон. Але стаття вже вийшла в «Красной звезде», Сталін її схвалив, і зупинити машину вигадки було неможливо. Журналіст став героєм, видали книги, зняли фільм. А хто сумнівався — той ворог народу. Так і народжуються нації з гіпсу.