Ти тільки гість у житті моїм, сонце, бажаний гість,– і коли ти відходиш я хапаюсь за тебе. Ловлю останній промінь на хмарах. Продовжуюю тебе у вогні, в лампі, у феєрверках, збираю з квіток, зі сміху дитини, з очей коханої. Коли ж ти гаснеш і тікаєш від мене – творю твою подобу, даю наймення їй "ідеал" і ховаю у серці. І він мені світить.
Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона була не доступна для комариного жала...



                                                                 -"Intermezzo" М. Коцюбинський.

Рп дозволені.
#каракулі. #byler.