helium
твоя любов неначе гелій,
підносить серце до небес.
дає мені відчути крила,
немов не буде більше меж.
я вище хмар неслась щасливо,
де світ здавався чарівним.
та кожен подих був зрадливим,
хоч кожен дотик - неземним.
та висота страшна омана,
вона не вчить, як вниз іти.
бо чим сміливіше ти злітаєш,
тим важче землю віднайти.
ти дав мені чужії крила,
та не навчив їх берегти.
лиш відпустив мене зненацька,
коли не вміла ще іти.
і коли руки відпускають,
нема ні крил, ні висоти.
лише уламки мрій збираєш,
там де боявся впасти ти.
тепер дивлюсь у небо мовчки,
та вже не вірю в дивний лет.
бо той, хто бачив небо зблизька,
не вміє жити в темноті.
і найболючіше ламає
не падіння – втрата висоти.
–250726