Передивляючись свої старі малюнки я знайшла цей скетч з оскою 2021 року

Я колись обіцяла, що буду більше розповідати за свою історію, а раз я вирішила, що нічого більше в житті відкладати не буду то розкажу трошки про історію і свої роздуми

🙈🙈🙈🙈🙈🙈
Ця історія зʼявилась в мене в 2017-2018 році, вона пішла зі сну який мені наснився. Я малювала персонажів звідти бо розповідала про цей сон подружкам.
Сон про те як декілька дівчат потрапили у інший світ і хтось один з них повинен був бути тією самою «обраною дівою». Банальний сон, я тоді багато читала манхв та сиділа з друзями в китайфандомі (але при цьому нічого майже не читаючи) тому антураж сну був базовий сянься.

Намалювала я декілька картинок та й забула про цю історію на рік чи два.

Згадала я про неї у 2019 році коли помер мій тато. Тоді головній героїні - Ланьху (так, її імʼя лишилось незмінним з часів сянся, я привʼязуюсь до імен тому не стала його міняти). Їй я передала усі свої переживання стосовно втрати батька, історія починається, коли з моменту смерті батька пройшло приблизно два місяці і при загадкових обставинах вона та ще 7 дівчат потрапляють у інший світ.
Я навіть малювала два прологи для вебкоміксу, може, якщо вам цікаво я знайду то покажу їх.

Так історія забулась ще на певний час і думаю повернулась я до неї знову якраз під кінець 2020 чи початок 2021. Я почала повністю змінювати антураж історії, це більше не сянся і дуже багато уваги я якось природньо приділила тому, як кожна з дівчат сприймала цю ситуацію.

І Ланьху була тою, хто більше за всього хотів назад до мами. Бо як так, мама тільки втратила чоловіка а тепер ще й донька зникла. Але назад повернутись ніхто не знав як.
Головна сюжетна стежка Ланьху - це як вона страждає від того, що зникла для своєї мами і що вона не може їй ні подзвонити ні написати. З року в рік вона носить переживання, як живе її мама та чи живе вона взагалі після її зникнення

Історія змінилась дуже сильно, від першого концепту майже нічого не лишилось та я й досі активно розмірковую за лор, тому що в мне завжди душа лежить більше до розмірковування щодо відносин між персонажами, не лише в контексті романтичних стосунків а й просто, сімʼя, дружба й все таке.

Ці переживання жерли Ланьху завжди, навіть коли вона прийняла рішення не шукати шляху назад, бо тепер в неї почала зʼявлятись своя маленька сім’я з Уюе.
🙈Але вона назавжди залишиться в першу чергу дитиною яка в короткий проміжок часу у юному віці залишилась без татка та мами. Вона буде заздрити та сумувати дивлячись на інших хто має батьків.

Однією з думок яку я давно записала була арка де мама Уюе все намагалась знайти підхід до дівчини, але Ланьху трималась осторонь. Це не була грубість чи щось таке, вона поводилась достойно та привітно, але завжди була у своїх думках

Уюе - для своєї матері - прийомна дитина, як й усі її діти.
З часом мати чоловіка зрозуміла помилку яку вона допускала в спілкуванні з дівчиною. Вона намагалась стати і їй мамою, але Ланьху не потрібна інша мама, бо в неї вже є своя, улюблена та неповторна, за якою вона безмежно сумує і буде сумувати

Тугу Ланьху за своєю мамою я активно продумувала коли сама була в еміграції, концепт існував задовго до повномасштабного вторгнення (Бо мені навіть у дитинстві муляло очі історії де головні герої не думають майже про батьків, коли потрапляють у інший світ) Але більше думок та емоцій в мене зʼявилась саме в еміграції.

Але при цьому я завжди була не впевнена що до можливості зустріти Ланьху свою маму знов. Я жила думками, що моя мама зі мною, як так, я не можу забирати в неї можливість побачити її знову.

Зараз мені прикро це признавати, але, якщо раніше це я наділяла Ланьху своїми переживаннями, як було зі смертю татка, то тепер я знаходжусь в ситуації коли вже я сама опинилась в її переживаннях.
І на жаль в моїй історії вже ніхто не зможе переписати та змінити цей уривок.


Ось і думаю, чи то доля наді мною так познущалась, чи що це таке взагалі…


В коментарях я додам трошки картинок та підпишу персонажів, бо я розумію, що усі нові люди (та й старі також) не знають про кого я говорю