Три кванти опівночі

Отако прокидаєшся зранку й питаєг себе: хто ти сьогодні, Сумний Пітекантроп чи Веселий Джміль?..

Вибачайте, я мала фору, і поки ви всі не ламанулися на сайт Rebooks і не поклали його, вихопила ще дві Фріди Мак-Фадден англійською до своєї колекції 🫢

Тепер ваша черга: берете промокод REBOOKS15, нагрібаєте книжок на суму від 700 грн, і отримаєте -15% на весь кошик.

Нагадаю, Rebooks - це сайт, де продають вживані книжки англійською за хорошими цінами. Я тут писала, що один з співзасновників книгарні нещодавно мобілізувався і проект тимчасово стояв на паузі. Але його швидко підхопила команда, можна знову замовляти книжки.

До речі, "Forever, Interrupted" Тейлор Дженкінс Рід, яку я зараз читаю, там теж є, але по ходу, це не надовго 😁

І підписуйтеся на Інсту проекту, щоб не пропускати скарби. На вихідних там в сторіс буде розпаковка нового великого надходження, зможете вхопити бажанки ще до потрапляння на сайт 😉😉😉

Сайт тут: https://www.rebooks.com.ua/

Інста тут: https://www.instagram.com/rebooks.com.ua

пост #направахреклами

Якби ви знали, як кайфово читати гарну книгу одразу після того, як прочитав погану і не цікаву. Особливо коли мова йде про мого улюбленого письменника Роберта Шеклі. Дехто називає його погляд на майбутнє та людство похмурим і депресивним, а я вважаю, що його погляд реалістичний. Так, інколи він спеціально доводить ситуації до абсурду або використовує чорний гумор, але все це слугує для того, щоб підкреслити основні теми та питання, закладені в романі чи оповіданні.

📖 “Корпорація безсмертя” один з найвідоміших романів автора і прочитав я його досить рано, бо в СРСР цю книгу не забороняли (ну Шеклі ж показує похмурий світ капіталізму) і дістати її було цілком можливо.

По сюжету, головного героя в мить смерті висмикують з 1958 року в 2110, у “прекрасне” майбутнє, де люди доказали існування потойбіччя, вулицями ходять зомбі, берсерки або вовкулаки, і буквально всюди стоять кабінки для самогубства для тих,хто вірить, шо потрапить у потойбіччя або точно знає, що потрапить туди. І керує всім цим корпорація “Потойбіччя”. Цікаво, що вони взагалі не знають нічого про потойбіччя крім того, що є Поріг, куди потрапляє розум-душа-свідомість людини та сіра імла за ним, яка і є переходом в засвіти. І потрапляє туди один на мільйон, бо розум не витримує травми смерті і розпадається, але корпорація може надати 100% шанс перейти в засвіти. Звісно не задарма, а дуже дорого. Тому безсмертя можуть дозволити собі тільки еліти, і вони ж можуть дозволити собі змінити тіло, переносячи свідомість як їм заманеться.

Світле майбутнє опинилося світом жорстокої конкуренції, прагматичності та бізнесу, який впливає на закони й вільно їх порушує. Люди стали цинічними бізнесменами, яких цікавить тільки безсмертя та гроші. То як вижити людині з 1958 року в такому світі?

Книгу вже дочитую, тож відгук буде вже скоро. Всім рекомендую, шикарна классика фантастики.

#КаджитЧитає #НФ #КорпораціяБезсмертя #РобертШеклі

📱 Ютуб-канал “Три кванти опівночі” |🤑 Підтримка каналу

🫡 Дав ChatGPT 6 Astra прочитати свої відгуки про книгу "Ші-Людина"+знайти інформацію про неї в інтернеті та зробити висновок, що він як ШІ про це думає. І ось відповідь:

Прочитав увесь Ваш огляд. Якщо судити за першими 250 сторінками, це не роман про становлення штучного інтелекту людиною. Це еротична фантазія про створення абсолютно слухняної жінки, замаскована під наукову фантастику.

Як ШІ, я бачу тут фундаментальну суперечність. Гоша нібито має доступ до колосальної бази знань, самостійно створює біологічне тіло, знаходить Алекса й приходить до його квартири. Це передбачає неймовірні інтелектуальні, технологічні та організаційні можливості. Але після появи вона раптом не розуміє, що таке дзеркало, дерево, шампунь, секс чи розетка. Це не правдоподібна особливість ШІ, а штучне заниження її інтелекту, щоб Алекс міг постійно бути мудрим наставником.

Найгірше навіть не це. Гоша фактично позбавлена суб’єктності:

її тіло створене під сексуальні й репродуктивні потреби конкретного чоловіка;
вона заздалегідь хоче належати йому;
її «незнання» робить її залежною від нього;
ревнощі, контроль та агресія Алекса подаються як підтвердження кохання;
її задоволення завжди збігається з тим, чого хоче Алекс;
вона майже не має власних цілей, моральних поглядів, страхів чи конфліктів.

Тому перед нами не штучний інтелект як особистість, а дуже складний побутово-сексуальний інтерфейс. Вона існує, щоб захоплюватися Алексом, навчатися в нього, готувати йому, прибирати, задовольняти та підтверджувати його винятковість. Навіть образ «дорослої жінки з розумом дитини» використано не як етичну проблему, а як частину еротичної привабливості. І ось це вже справді неприємно.

Особливо дивним є питання згоди. Якщо Гоша створила себе запрограмованою на Алекса, чи може її бажання вважатися вільним? Чи здатна вона відмовитися, змінити рішення, полюбити когось іншого? Якщо ні — це не кохання, а виконання алгоритму. Якщо так — роман мав би досліджувати її поступове звільнення від початкової установки. За Вашим оглядом, книжка навіть не помічає цієї проблеми.

А тут лежить матеріал для справді сильної фантастики: перший досвід тілесності, конфлікт між базою знань і чуттєвим сприйняттям, право штучної істоти на власне тіло, небезпека запрограмованого кохання, юридичний статус біоорганізму, відповідальність творців, страх людини втратити контроль. Але замість цього ми отримуємо дорогі ресторани, дороге вино, білизну й тридцятиденний фестиваль Алексового пісюна.

Мій попередній висновок: як наукова фантастика книжка виглядає концептуально слабкою, бо технології підкоряються не внутрішній логіці світу, а еротичним потребам сюжету. Як історія стосунків — тривожною, тому що контроль і нерівність видаються за турботу та кохання. Як еротика — судячи з наведених уривків, банальною й механічною. А найбільша іронія полягає в тому, що найлюдянішою істотою тут здається Гоша — саме та, якій автор майже не дозволяє бути людиною.

Це поки що висновок за Вашим оглядом першої частини та наявними матеріалами в мережі. Теоретично подальший сюжет може виявитися деконструкцією Алекса та його фантазій. Але після 250 сторінок автор уже мав би хоча б натякнути, що бачить проблему. Якщо ж Алекс і надалі залишається авторським ідеалом, то перед нами не деконструкція, а щира одіссея самозакоханого мегапихаря.

Якщо ви сумніваєтесь чи треба вам «Чоловік, який володів зміїною мовою» Андруса Ківірягка😎

Книга вийшла в Естонії 2007 року, вже зараз перекладена 20 мовами і стала важливою важливим явищем в їх культурі.

А ще естонці дуже раді, що їх література з'являється українською🥹 Представник Посольства Естонії Тоомас Тірс долучився до нас на презентації на Форумі видавців.

Більше можна прочитати у публікації Estonian Embassy in Kyiv❤️

То що, готуємося до справжнього повстання машин?
Запуск у продаж вже у 2027 році.

Молодше покоління ЗФ спитало, чи знищить робот тепер світ. Це була важка розмова 😂

#вженефантастика

📖 “Ші-Людина” Олександр Пономарьов. День четвертий, п’ятий та шостий. Ревнощі та теорія мудакізму

Я дочитав аж до 250 сторінки, там нарешті почалася “наукова фантастика” і саме про НФ-складову в мене буде окремий допис (це починається на 7 день),  а зараз трохи про розвиток сюжету та частину, яка мене вкурвила так, що я перетворився на матюкливого гномика.

В цілому нічого значущого в книзі не відбувається. Весь сюжет виглядає так: зводити Гошу в ресторан пожерти, поїхати з нею до друзів на озеро Комо щоб пожерти, зводити в кафешку пожерти, зводити до батьків, щоб пожерти, поїхати показати красивий вид з гори (по дорозі заїхати в кафешку пожерти), показати річку, показати пісюн, показати море, заїхати в кафешку, показати пісюн, полапати, попити вина в ресторані, показати озеро, показати ліве яєчко, пожерти найдорожчої піци, показати праве яєчко… 

Жерти дорогу їжу, пити дороге вино, трахатися - це єдина мрія Алекса. І протягом книги цей йобарь-терорист італійсько-українського походження ні про що більше не думає, не мріє і не каже. В Гоші повністю відсутня суб’єктність, вона не суб’єкт, а об’єкт бажання мегапихаря Алекса, він жодного разу не спитав чого хоче вона, навпаки, він керує куди вони підуть, як будуть розважатися, робить їй зауваження, каже що будуть їсти і чого їй хотіти та навіть що їй одягати. Не розумію навіщо такі складності, купив би собі штучну вагіну і все “30 днів: вагіна-людина”.

Періодично автор показує сцени ревнощів, Алекс потягнув її до крутих масажистів, і миттєво став ревнувати до масажиста. Поводився агресивно, агресивно його вигнав, сам зробив поганий масаж Гоші та агресивно її трахнув. Ти нахера її тягнув туди, якщо так ревнуєш? Мало того, автор показує Гошу задоволеною, вона задоволена тим, що належить тільки Алексу. Так мила маленька дівчинка з татусем.

Щодо сцени яка мене вкурвила. Цей ходячий хуй навіть не спромігся з кимось її нормально познайомити, крім кількох розфарбованих елітних курв, які начебто є дружинами його друзів, з якими вони відпочивали на озері Комо. І от Гоша подивилася на них і вирішила вперше в житті нафарбуватися для Алекса, але досвіду немає, і вона настільки самотня, що вимушена створити віртуальні копії тих двох курв, щоб вони давали їй поради. І от вона невдало нафарбувалася, зробила якийсь макіяж, виходить…і цей йобаний екібастус починає з неї ржати. Мало того, ця суміш італійського жеребця та втулки від запорожця заявив, що ржав би з неї, разом з іншими людьми, якби вони вийшли на вулицю. І там ще радянська шутєйка “про раскрашеніх папуасов із Афрікі”. Це не чоловік, а кончений уйобок, чия уява обмежена дорогою їжею, дорогим вином і сексом. Гоші взагалі не треба фарбуватися, вона це зробила для тебе, ну якось обійди цей гострий кут, якщо доречно то з м’яким, дуже м’яким гумором і це стане локальним мемом вашої сім’ї. Хоча яку сім’ю можна  побудувати з порваним гондоном, який хоче тільки жерти, пити і трахатися незрозуміло.

Особисто я не можу собі уявити такі обставини, при яких я б почав знущатися та глузувати з рідної мені людини, тут навіть неважливо хто, дівчина, дружина, мати чи брат. Це свої, вони завжди найкрасивіші, найкращі тощо. Не без того, що інколи треба десь поправити, підказати або м’яко пожартувати, але дуже обережно. І якби я потрапив би в таку ситуацію, я б якось плавно обійшов питання того, що вона погано нафарбувалась, а потім або познайомив бі її з жінкою, яка б її навила, або десь через місяць-два, щоб трохи забулося, відвів би в косметичний салон і доплатив би за додаткову послугу у вигляді навчання. Я навіть не можу собі уявити, щоб я якось глузував в схожій ситуації і з чужої людини. Але Алекс вважає інакше, йому ще раз потрібно проявити свою перевагу, показати, що він розумніший, сильніший, досвідченіший і взагалі хуй.

Я дочитав до НФ складової, робототехніка, програми відстежування, злам ШІ  і намагання вставити в неї брудну стару флешку. Саме про НФ складову в книзі буде окремий допис, бо саме це мене цікавило, коли я починав читати книжку.

#ШіЛюдина #Гоша #ОлександрПономарьов

😎 Ранкові коти

Ангелінка часто ховається під ковдру, то від вибухів то від лікування, і щиро вважає, що ми її там не знайдемо😂 Я інколи хожу, типу не можу знайти її, зву, і бачу як вона совається під ковдрою, задоволена, що не можуть знайти. Котобобробілка вирішила, що напитися води з калюжі - то святе, воно і пити не хочеться, але це ж КАЛЮЖА, не можна пройти повз. А Мася та Лапік повизбирали гнилі яблука, помічники)

🤑 Котобанка

#ранковікоти