Палмер Елдріч повертається з Проксими Центавра, наче людина, яку космос довго пережовував і нарешті виплюнув. Високий, кістлявий, із сірим виснаженим обличчям, він усміхається величезними сталевими зубами. Замість живого погляду - нерухомі штучні очі з горизонтальними щілинами; замість правої руки - слухняний металевий протез. Три стигмати роблять його впізнаваним навіть тоді, коли він приходить у чужій подобі.

Колись він був могутнім промисловцем. Тепер привіз людству Chew-Z - наркотик, що обіцяє власні світи й майже вічне життя. Для змучених колоністів це звучить як спасіння. Елдріч уміє говорити мовою найпотаємніших бажань: повернути втрачене кохання, виправити минуле, стати кимось іншим. Він терплячий, винахідливий і владний; його люб’язність має точність пастки. Чужа слабкість для нього - двері, які лишили незамкненими.

Саме ця здатність робить його головним антагоністом в книзі "Три стигмати Палмера Елдріча" Філіпа К. Діка. У світах Chew-Z він втручається у спогади, підмінює обличчя, перекроює час. Кожна втеча може виявитися ще однією кімнатою його володінь. Людина ризикує втратити саму впевненість, що її думки та її «я» належать їй.

Але за маскою всемогутнього господаря відчуваються самотність і страх смерті. Невідомо, скільки в ньому лишилося людини і що повернулося разом із нею з міжзоряної темряви. Елдріч страшний своєю обіцянкою близькості: він готовий увійти в твоє життя настільки глибоко, що одного дня дивитиметься на світ твоїми очима.

Елдріч , цинічний, жорстокий, любить завдавати болю людям. І от коли я читаю про трампа, путіна, кушнера, віткоффа та інших я завжди згадую Палмера Елдріча. Філіп Дік був геніем, які зміг в одному персонажі втілити банальне, приземлене зло, яке раптом отримало владу. Цікаво тільки те, що якісь залишки емпатії в Елдріча є, дуже слабкі, але є. А в цих старих мерзотників немає.