Оце все думаю. Яким треба народитися упирем, щоб тобі на день народження дарували масові вбивства людей в іншій країні. Сидіти на свій день народження і роздивлятися фото мертвих дітей, яких дістають з під завалів. А головне, упирю 74 роки, є купа хвороб, які вбивають і дітей і дорослих і старих, всіх. Але цю бункерну блядь нічого не бере і ніяк не здохне. Де тоді карма? Справедливість? В такі часи я часто згадую слова Жака Фреско, що справедливість - це наші очікування, накладені на реальність, і часто вони не збігаються.